Читати книгу - "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"

Напруга, що скувала мене з його приходом, поступово відпускає, тіло розслабляється, довірившись ніжним рукам. І я навіть не відразу вловлюю той момент, коли демон відводить мою ногу і, підхопивши під коліно, перекидає її через борт, змусивши мене повністю відкритися.

Злякано смикнувшись, я намагаюся звести ноги назад, але Аєдан не дозволяє, м'яко утримуючи за коліно. Цілує мою скроню.

− Тс-с-с, я всього лиш тебе помию. Не бійся.

І, перш ніж я встигаю, збагнути, що робити і як на це реагувати, його рука зісковзує з мого коліна на внутрішній бік стегна, опускається ще нижче й опиняється… там.

О боги.