Книги Українською Мовою » 💛 Наукова фантастика » Щоденники ката, Руслан Шабельник 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоденники ката" автора Руслан Шабельник. Жанр книги: 💛 Наукова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 110
Перейти на сторінку:

– Але ж це… жахливо.

– Згоден. Просто жахливо. І знаю приказку про добрі наміри і куди вимощена ними дорога. Це мій гріх, я взяв його на себе, свідомо, як багато інших гріхів. Заради того, щоб у майбутньому ніхто й подумати не міг про таке.

– Мета виправдовує засоби?

– Не знаю, ніколи не думав про це. Можливо, я не правий. Я ж лише людина, і замість тиранії звичайних людей, породив тиранію телепатів. Що ж, будь що буде. Якщо так, нехай у майбутньому народиться подібна до мене людина, яка захоче скинути ненависних читців думки і дати волю нормальним людям. І знову вибухнуть телепатичні бунти, і історія зробить новий виток, чи піде старим…

– Ви так спокійно кажете про це.

– Доживете до моїх років – теж заспокоїтесь.

– Ви говорили – створити товариство телепатів на окремо взятій планеті, на Янісі. А коли вирішили розширити свої плани?

– Та ніколи! Я й на Янісі не встиг. План був такий – захопити владу, а потім перетворити планету на таку собі Мекку для телепатів. Щоб вони з'їжджалися туди з усієї галактики, а ще мали можливість жити, вільно, відкрито користуючись своїм даром, не побоюючись засудження чи переслідувань. По всій планеті, по інших планетах знаходилися б діти-телепати, вони оголошувалися б обраними, з усіма наслідками: гроші, становище у суспільстві, слава. Кожна сім'я мріяла б народити дитину-телепата… Рятуючись від гонінь, переслідувань, просто косих поглядів, на Яніс потягнулися б люди з екстраординарними здібностями з усіх кінців світу… О-о-о, Співдружність, точніше, правляча надбудова, яка давно перетворила колись вільний союз на інструмент власного збагачення, не дозволила б існувати такій планеті, тому їй потрібні були армія, флот, найсучасніша зброя, зорельоти…

– Але цього не сталося. Реальність дуже відрізняється від намальованого вами.

– Ну, не так, щоб надто… життя, саме життя внесло корективи. Життя та ще купка телепатів-змовників. Ті телепати, заради яких я старався, частина з них, не підозрюючи про мої плани, вела власну гру. Знайшли хлопчика-телепата, вивели його на олімп політичної влади. Слід сказати, план був непоганий і міг цілком вдасться. Ах, якби я дізнався про нього раніше, ми змогли б об'єднати зусилля… мрії… мрії…

– Тобто, ви хочете сказати, що не планували розбрат за Епплу, та Великий Переворот за цим і – як наслідок – захоплення влади у колишній Співдружності.

– Не планував. Точніше, планував, але колись, у дуже віддаленому майбутньому, економічними способами… життя, саме життя вносить корективи в наші плани, і все що не робиться, мабуть, на краще.

– І ми зараз перебуваємо під владою телепатів! – висновок напрошувався сам собою і був не те щоб жахливий, але незвичайний.

– Ну так. Як ви вже знаєте, сам Поводир – телепат. І всі керівники Комітетів – теж телепати, та й на місцях, аж до найдрібнішого начальничка. І армія, і поліція, і навіть вчителі у школах.

– Але… це ж… – все сказане не в'язалося з політикою, яку проводив уряд. Виявлення та відсіювання дітей з надздібностями, ізоляція їх на Бестері, звідки, за офіційними джерелами, їм немає виходу. Марта!

Наче, знаючи його думки, Нуразбеков продовжив.

– Згадайте часи, одразу після Перевороту. Повсюдні телепатичні бунти. Їх тоді – і заслужено – звинувачували у всьому. Оголоси ми одразу, що телепати – хороші і постав їх до влади, уявляєте, що почалося б. Новий уряд просто змушений був проводити політику, співзвучну з думкою мас. Так виник Бестер – планета телепатів. Насамперед, щоб захистити їх, у другу чергу – кузня кадрів для нового уряду нового формування. Майже одразу ж розпочалася робота з відбілювання телепатів. У засобах масової інформації, фільмах, книгах, навіть дитячих книжках, особливо дитячих. Вона і зараз ведеться. Телепатів уже не вважають винними у всіх бідах, більше того, з нашої подачі все частіше звучать розмови, що якби вони перемогли при Епплі, або, якби суспільством керували телепати… Бестер і тут грає свою роль. Нині вони мученики, страждальці, а цих завжди жаліють. Скоро, років за п'ять-десять, під натиском громадської думки, ми відкриємо планету, милостиво дозволимо телепатам жити серед нас. Суспільство на той час буде не тільки готове, але й бажати цього. Потім воно побачить, які телепати хороші вчителі та лікарі, потім… Це тривалий, багаторічний процес, завершення якого я – на жаль – не побачу. Можливо, побачите ви, а можливо знадобиться набагато більше часу.

– Ви так вільно розповідаєте це.

– Юначе, ви можете придумати, чого мені боятися?

– Але… мені… по суті – першому зустрічному.

– Ну, по-перше, той, що докопався до справжньої суті Поводиря вже не перший зустрічний.

– А по-друге?

– А по-друге, ви розсудлива людина. Сподіваюся, розумієте, після того, що пролунало в цій кімнаті, я не можу просто так взяти і відпустити вас.

– Вб'єте? – зробилося страшно. Болісно. Дурень! Дурень! А чого він сподівався, коли прийшов сюди!

– Навіщо ж. Ви житимете. Сподіваюся, довго, сподіваюся, повноцінно. Краще чи гірше це життя за смерть, вирішувати не мені. Все в цьому житті залежить від нашого ставлення до нього. Приємно було познайомитись та поговорити.

Двійко плечистих охоронців з'явилося у кімнаті. Руслан не бачив і не чув, коли вони увійшли. Таке відчуття, що зіткалися з повітря.

Ні, йому не заламували руки. Просто вказали на двері.

– І мені було… приємно, – Руслан розвернувся і пішов.

Дворецький, незворушний дворецький, легким поклоном проводив «гостя».

1 ... 106 107 108 ... 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденники ката, Руслан Шабельник», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Щоденники ката, Руслан Шабельник» жанру - 💛 Наукова фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоденники ката, Руслан Шабельник"