Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Убивчий білий, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

130
0
08.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Убивчий білий" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 173
Перейти на сторінку:
— донька юристки і не знищуватиме доказів. Такий папірець може бути цінним, якщо лайно полетить на вентилятор і Флік вирішить співпрацювати зі слідством.

Барклей повернувся на диван і взяв своє пиво.

— Як там Біллі? — спитала Робін, нарешті беручись до своєї майже охололої їжі.

— Такий уже бідося,— відповів Барклей.— Шкіра й кістки. Його схопили патрульні, як стрибав через пропускні автомати в метро. Він став битися, запроторили до психіатрії. Лікарі кажуть, у нього манія переслідування. Спершу бідаха думав, що його переслідує уряд, а медики — то співучасники великої змови, але почав уживати ліки, і наче трохи попустило. Джиммі його одразу хотів забрати додому, але лікарі не дали. Що Джиммі реально бісить,— Ьарклей замовк і допив своє пиво,— це те, що Біллі поведений на Страйку. Все питає про нього. Лікарі гадають, що це елемент його марення, типу вчепився у відомого детектива і додав до своїх фантазій: єдина людина, якій можна довіряти. Я ж не міг їм сказати, що Біллі таки знає Страйка. Там Джиммі стояв, доводив їм, що це ахінея. Ескулапи не пускають до Біллі нікого, крім рідних, та й Джиммі вже не зрадіють, бо ж він намагався довести, що Біллі в нормі й може йти додому.

Барклей роздушив бляшанку з-під пива у руці та глянув на годинник.

— Так, Страйку, я пішов.

— Іди,— кивнув той.— Дякую, що зазирнув. Я подумав, що корисно буде провести спільну нараду.

— Нема питань.

Барклей помахав Робін і пішов собі. Страйк нахилився по власне пиво, яке стояло на підлозі, та скривився.

— Як ти? — спитала Робін, накладаючи собі ще креветкових чипсів.

— У нормі,— відповів Страйк, випростуючись.— Сьогодні забагато ходив, та й побився вчора дарма.

— Побився? З ким побився? — спитала Робін.

— З Ааміром Малліком.

— Що?!

— Та не хвилюйся. Я йому нічого поганого не зробив. Майже.

— Ти не казав, що у сварці дійшло до бійки!

— Хотів розповісти особисто, щоб порадіти, коли ти будеш на мене дивитися, як на кінченого покидька,— сказав Страйк.— Може, трохи поспівчуваєш одноногому напарникові?

— Ти займався боксом! — заявила Робін.— А він, мабуть, важить десь як жердинка!

— Він на мене з лампою наскочив.

— Аамір — з лампою?

Робін не могла уявити, щоб стриманий, педантичний чоловік, яким вона знала Малліка в Палаті громад, на когось накинувся.

— Ага. Я на нього натиснув щодо тих слів Чизвелла про «чоловіка з твоїми нахилами», і він зірвався. Якщо тобі від цього стане краще, я сам не радий,— додав Страйк.— Так, зажди. Вийду в туалет.

Він незграбно піднявся зі стільця і пішов до вбиральні на сходах. Щойно Робін почула, як зачинилися двері, Страйків мобільний, покладений на заряджання на шафку для документів біля столу Робін, задзвонив. Вона встала подивитися, хто то, і на потрісканому й заліпленому скотчем екрані побачила ім’я: «Лорелея». Не знаючи, відповідати чи ні, Робін вагалася надто довго, і ввімкнувся автовідповідач. А щойно зібралася сісти знову, тихеньке «тинь!» сповістило про есемеску.

Якщо хочеш пожерти і потрахатися без людських емоцій, е шинки і борделі.

Робін почула, як ляснули двері на сходах, і хутко повернулася на своє місце. Страйк прикульгав назад до кімнати, опустився на стілець і знову взявся до локшини.

— У тебе телефон дзвонив,— сказала Робін.— Я не взяла...

— А дай сюди,— попросив Страйк.

Робін передала мобільний. Страйк прочитав повідомлення, навіть не перемінившись на обличчі, вимкнув на телефоні звук і поклав у кишеню.

— Про що ми балакали?

— Ти сам не радий, що побився...

— Що побився — це нічого,— виправив Страйк.— Якби не захищався, мав би зараз купу швів на обличчі.

Він накрутив локшину на виделку.

— Я не радий, що згадав про те, як від нього відвернулася рідня, за винятком однієї сестри, яка з ним досі спілкується. То все є на «Фейсбуці». Власне, коли я сказав, що рідні його покинули, він мені мало й не розбив голову настільною лампою.

— Може, вони не раді, бо думають, що він з Деллою? — спитала Робін, поки Страйк жував свою локшину.

Страйк знизав плечима і виразом обличчя показав «можливо», тоді проковтнув їжу і мовив:

— Тобі не спадало на думку, що Аамір — це буквально людина, яка має в цій справі мотив? Чизвелл погрожував йому, вочевидь, розкриттям таємниці. «Чоловік з твоїми нахилами». «Лахесіс знала, коли чий жереб випаде».

— А де ж принцип «забудь про мотив, шукай можливість»?

— Так, так,— утомлено озвався Страйк. Відставив тарілку, на якій майже не лишилося локшини, дістав цигарки й запальничку, трохи випрямився.— Гаразд, зосередьмося на можливостях. Хто мав доступ до будинку, до антидепресантів і до гелію? Xто знав звички Джаспера Чизвелла достатньо добре, щоб мати певність, що вранці він вип’є свій помаранчевий сік? Хто мав ключ чи кому Чизвелл достатньо довіряв, щоб впустити до себе рано-вранці?

— Його рідні.

— Так,— погодився Страйк, клацнувши запальничкою,— але нам відомо, що Кінвара, Фіззі, Іззі й Торкіль не могли цього зробити, а отже, лишається Рафаель і його історія про наказ їхати того ранку до Вулстоуна.

— Ти справді думаєш, що він міг убити батька, а тоді спокійно поїхати до Вулстоуна і чекати там з Кінварою на поліцію?

— Забудь про психологію і вірогідності: йдеться про можливість,— відповів Страйк, випускаючи довгий струмінь диму.— Ніщо з того, що я чув, не заважає Рафаелю опинитися на Ебері-стріт о шостій ранку. Знаю, що ти скажеш,— зупинив він Робін,— але це не перший випадок, коли вбивця робить фальшивий телефонний дзвінок. Він міг сам подзвонити собі на мобільний з Чизвеллового телефону, ніби батько наказує йому їхати до Вулстоуна.

— А отже, Чизвелл або не мав пароля на телефоні, або Рафаель його знав.

— Слушна думка. Слід це перевірити.

Клацнувши ручкою, Страйк зробив відмітку у своєму записнику. І замислився про те, що чоловік Робін, який колись видалив її історію дзвінків, а їй не сказав, знав її тодішній пароль. Такі дрібні прояви довіри нерідко вказують на міцність стосунків.

— Є ще одна логістична проблема з убивцею-Рафаелем,— сказала Робін.— Він не мав ключа, і якщо батько його впустив, це означає, що Чизвелл не спав, коли Рафаель покришив антидепресанти й убив його.

— І ще одна слушна думка,— погодився Страйк,— але ці покришені антидепресанти викликають питання у випадку

1 ... 107 108 109 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убивчий білий, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Убивчий білий, Джоан Роулінг"