Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

— Не потрапиш, тому що тебе тут не було, — кажу я.

Міллі витирає очі тильним боком долоні.

— Ти про що?

«Сісі, рідненька, будь ласка, пробач мені за те, що я збираюся

зробити».

— Ти зараз підеш. Я скажу поліції, що цей тиждень тебе тут не було.

Збрешу, що дала тобі відпустку.

— Але ж…

— Це єдиний спосіб, — кажу я гостро. — У мене є шанс

викараскатися. У тебе — ні. Я… Я вже лежала в божевільні через

проблеми з психікою. У найгіршому разі… — Глибоко вдихаю. — У

найгіршому разі мене просто знову запроторять у психушку.

Міллі супиться. Кінчик носа в неї почервонів.

— Це ж ти залишила мені перцевий балончик, так?

Киваю.

— Ти сподівалася, що я його вб’ю.

Знову киваю.

— То чому ти просто сама його не вбила?

Хотіла б я мати просту відповідь на це запитання. Я боялася, що

мене викриють. Боялася, що потраплю до в’язниці. Боялася, як моя

донька буде без мене.

Однак усі ці виправдання зводяться до того, що я просто не могла. Я

не мала снаги позбавити його життя. Натомість вчинила жахливе: підступом спробувала примусити Міллі його вбити.

І вона це зробила.

Тепер вона може провести решту життя за ґратами за це, якщо я не

допоможу.

— Будь ласка, їдь, поки є така нагода, Міллі. — Сльози печуть очі. —

Їдь. Поки я не передумала.

Повторювати двічі не доводиться. Вона спинається на ноги та

квапливо виходить з кімнати. Згасає звук кроків. Гупають вхідні двері, і в будинку я залишаюся сама. Я та Ендрю, який мертвими очима

дивиться в стелю. Усе закінчено. Насправді закінчено. Лишилося

зробити тільки одне.

Беру телефон і викликаю поліцію.

РОЗДIЛ ШIСТДЕСЯТИЙ. НIНА

Якщо я вийду із цього будинку, то лишень у кайданках. Жодного

іншого виходу із цієї ситуації я не бачу.

Сиджу на обіп’ятій шкірою канапі, стиснувши коліна. Міркую про

те, чи це, бува, не востаннє мені випала нагода на ній посидіти. Чекаю, поки спуститься з горища детектив. Сумочка моя стоїть на кавовому

столику, я рвучко хапаю її. Либонь, мені б годилося сидіти тихо й

незрушно, як і належить порядній підозрюваній у вбивстві, але я не

здатна стриматися. Витягаю телефон, виводжу на екран перелік

останніх вхідних дзвінків. Обираю той номер, що в списку стоїть

першим.

— Ніно? Що відбувається? — Голос в Ензо стривожений. — Що

сталося?

— Поліція досі в будинку, — видихаю я. — Я… все це дуже

паскудно. Для мене паскудно. Вони вважають…

Я не хочу проголошувати цього вголос. Вони вважають, буцімто я

вбила Енді. А я його не вбивала — себто в прямому сенсі цього слова

не вбивала. Він помер від зневоднення. Але вони все одно вважають, що це моя провина.

Я ж бо можу покласти всьому цьому край. Можу розповісти про

Міллі. Але я цього не робитиму.

— Я свідчитиму на твою користь, — каже Ензо. — Розповім про те, що він з тобою витворяв. Я ж бачив, як він тебе замикав нагорі.

Так, він справді збирається це зробити. Він ладен на будь-що, аби

допомогти мені. Але наскільки вартим довіри зважать свідчення

чоловіка, якого достеменно назвуть моїм таємним коханцем? А я

навіть заперечити цього не зможу. Я ж бо справді спала з Ензо.

— Із Сісі все гаразд? — питаю я.

— Так.

Заплющуюся, намагаючись вирівняти дихання.

— Вона дивиться телевізор?

— Телевізор? Ні-ні-ні. Я вчу її італійської. У неї дуже класно

виходить.

Попри все я сміюся. Хоча сміх виходить якийсь благенький.

— Можна мені з нею поговорити?

На мить у слухавці западає тиша, а тоді я чую голос Сісі.

— Ciao, Mama! [28]

Сковтую слину.

— Привіт, сонечко. Як ти?

— Bene[29] . Коли ти по мене приїдеш?

— Уже незабаром, — брешу я. — Просто вивчай італійську, а я

приїду, щойно зможу… — Зітхаю. — Я… я дуже тебе люблю.

— І я тебе теж люблю, мамо!

Детектив Коннорс спускається сходами, кроки його розлунюються, наче постріли. Я квапливо пхаю телефон до сумочки і кладу її назад на

столик. Схоже, після того, як він оглянув тіло Енді, у нього виникло

чимало нових запитань. Я бачу це з виразу його обличчя, коли він сідає

на канапу обіч мене.

— Отже, — починає він. — Вам щось відомо про походження синців

на тілі чоловіка?

— Синців? — перепитую я, щиро спантеличена.

Про відсутні зуби я знаю, але не розпитувала Міллі про інші