Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Дід Отіс! – відповіла я на своє ж запитання, і, судячи з ствердної реакції найстаріших драконів, я мала рацію.

– Так, це він, – підтвердив мою відповідь Орн.

– Але якщо у мене в сім'ї тільки дідусь дракон, то чому по силі я не поступаюсь Ніку? Адже в нього мати з вашого, тобто нашого роду, тим паче вона ваша донька. І ви ж самі собі виходить суперечите, за вашими розповідями, за таких обставин я повинна бути слабшою, ніж Нік, хоча це по суті не має значення, – нагадала я.

– Якщо згадати наші битви, то ти не слабша за мене, – втрутився він у розмову. – Можливо менш витривала в фізичному плані, але точно не слабкіша щодо використання магії.

І Орн повідомив мені, що мій дідусь насправді і є тим королем драконів, який залишив бар'єр, а він просто залишився його заступником. Отіс вирушив у людське королівство, щоб пожити там і зрозуміти чи змінилися за всі ці століття люди і чи можливе колись наше з ними мирне співіснування на його просторах. Після Орн вирішив розповісти про минуле.

– Спочатку був світ, у якому дракони, люди та інші чарівні створіння жили разом, не сказати б, що в досконалій гармонії, але все ж таки якось нормально вживалися. Але оскільки людство буває жадібним і часом жорстоким, деякі наші сородичі вирішили скористатися цим. І під їх впливом та керівництвом на нас згодом стали полювати виключно заради наживи. Звичайно те, що нас можна вбити чимось на кшталт отрути Мортіферума, знали лише дракони, які й донесли цю інформацію до мисливців, які готові на будь-яку авантюру заради грошей. Раніше я вам казав, що ми не можемо вбивати собі подібних, такими нас створила природа і тому деякі з наших сородичів вирішили використати для цього людей. Спіймати і стратити темних драконів ми не могли, тому, кого вдалося відстежити, замкнули в підземеллі, скувавши їхню магію. Але навіть з огляду на це, все ще залишалися деякі з них, а також мисливці не припиняли своїх спроб наживитись. Тому раса драконів вирішила замкнутись на цій горі на певний час, поки все не вщухне. Отіс  Ігніс – король раси драконів, був тим, хто створив цей бар'єр. Саме він, причина того, чому магія зникла зі світу багато століть тому. Майже всі магічні істоти також наслідували приклад наймогутніших істот і зникли від людського погляду.

Але, як відомо, магія назавжди не зникла. Дракони жили серед людей, щоб навчати їх. Більшість знань, якими володіє людство, ще в ті часи було отримано від нас. За межами бар'єру залишилося багато нащадків драконів, таких, як ви. Напівкровки – діти, в чиїх жилах тече кров драконів далекого предка, вона може проявити себе відразу, а може через покоління чи більше, як у Анніки. Коли ми йшли сюди в гори, то свою сім'ю, в якій була дитина з силою, що прокинулася, ми забирали з собою. Винятком були ті, хто не успадкував силу дракона. Але ми розуміли, що згодом магія точно з'явиться серед людей, адже ми залишили їм найцінніше – наших дітей, нащадки які стануть нагадуванням, що магія не зникла. І тепер усі ці діти об'єдналися у Альянсі Магії.

І оскільки деякий час магії ні в кого не було, як і магічних істот навколо, то сама суть чарівності тимчасово зникла з людського світу, очікуючи, коли з'явиться перший нащадок дракона, що пробудить у собі силу, і який  стане провідником магії у світ людей. Власне, щоб навчити подібних дітей всьому, Августій ​​і залишився там жити.

Переварюючи цілу купу абсолютно невідомої мені раніше інформації, я запитала.

– Але чому ніхто не знав, що дракони можуть бути в людській подобі? Це було таємницею? – адже до того як Лінда про це не згадала, я про таке раніше і не чула.

– Ми ніколи не перетворювалися відкрито, всі бачили нас або як драконів ширяючих у небесах, або ж у вигляді людей, що їх навчають, – замислившись, відповів мені Орн. – Як мінімум, сім'ї про це достеменно знали. Просто багато, мабуть, або забулося з часом, або особливо не поширювалося, що дракони можуть набувати людського вигляду. У легендах та казках про це згадується, щоправда не так, як є насправді. Нам не потрібно зрікатися магії, щоб виглядати як люди, – підморгнув він мені і посміхнувся, і в цій дії я дійсно побачила його схожість з Ніком.

– А чи багато хто знав, що магія йде від драконів?

– Я не пам'ятаю, щоб серед людей хтось цим цікавився у ті часи. Це було давно, і така інформація запам'яталася не так сильно як те, що кам'яні будинки міцніші за дерев'яні, і що, якщо глиною покрити стіни, взимку в будинку буде тепліше, а влітку прохолодніше. Ми стали розселятись серед людської раси дуже давно. І знання про будівництво та сільське господарство були ціннішими, ніж те, звідки взялася магія, – пояснив він.

– Виходить, якщо слідувати вашій розповіді, то той перший знаменитий анімаг королівства якимось чином самостійно пробудив у собі силу через кілька поколінь? – включився в цю розмову Нік. – І вона у нього з'явилася не з народження, а вже набагато пізніше, – нагадав він.

– Можливо, так воно й було. Але мені вже не відома інформація про цю дитину. У будь-якому випадку, найкраще розпитати Августія, він точно має всі знання про чарівників свого Альянсу.

– Повірте, ми запитаємо, – сказала я, відчуваючи роздратування від згадки цього старого.

– Чому Августій ​​приховав так багато інформації і нічого з цього нам не розповідав!? – несподівано, закипів Нік. – Чому він нічого не говорив про драконів, про наше походження? Про те, що він сам ДРАКОН!? І моя мати… теж.

– Швидше за все, у нього були на те причини. Я не належу до найближчих друзів Августія, але визнаю, що він нічого не робить просто так, і вже тим паче нічого не робить на шкоду. Він завжди славився дуже теплим ставленням до людей, і це відіграло чималу роль у тому, що відбувається. Справа в тому, що Августію заборонено з'являтися в цих горах через його рішення залишитися назовні ще на етапі зведення бар'єру. Він не послухався наказу твого дідуся Анніка і досить вільно, я навіть сказав би діяльно, інтерпретував бажання короля, яке нині вже швидше шанується тут як якесь пророцтво.