Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

Вона урвала сама себе, а тоді продовжила вже трохи спокійніше:

– Я намагалася дати Арденові шанс самому обрати собі наречену. Справді, намагалася, – тон леді Елмор підказував, що вона готує вдячну авдиторію до справжньої бомби, і я не помилилася. Я ж стояла під дверима, напружена, не знаючи, що робити – слухати далі, чи тікати звідси, аби не вибухнути зі злості. – Але Арден мене не слухав. Відмітав кожну наречену. А ще… Думає, що я не бачу, як він дивиться на ту кухарку? Кухарку! 

Я завмерла. Невже?.. 

– Мірико, всі лорди мають інтрижки зі служницями. Наче тобі не знати, – друга жінка всміхнулася, але леді Елмор не вшанувала це жодною відповіддю.

– Я знайшла ідеальну дівчину, – мовчання розтяглося на кілька митей. – Ну, можливо, не ідеальну – але точно достойну!

Складалося враження, що леді Елмор переконувала передусім сама себе, але її співрозмовниця не стала переривати жінку. 

– Вона освічена, з давнього, славетного роду. Повністю здорова! І після одруження обіцяє відразу ж народити спадкоємця. Хлопчика. Обов’язково хлопчика. 

В мене в роті пересохло. Чомусь мені здавалося, що цей світ вже пройшов етап, коли дітей видавали заміж чи одружували проти їхньої волі; і особливо мені здавалося, що це точно не має стосуватися чоловіків. 

Але ні – ось Ардена готові були продати комусь, як корову на ринку. І хто? Рідна матір! Не дивно, що він не горів бажанням з нею спілкуватися. 

– І чому ти думаєш, що він з нею одружиться? – запитала жінка скептично. – Елмор не дарма тримає статус найзатятішого холостяка. 

– Я… прийшла до непростого висновку, що якщо Арден не хоче по-хорошому, доведеться зробити по-поганому. Я, зрештою, його матір. Згодом він мені ще подякує. 

– Про що ти говориш? – інша жінка звучала зацікавлено і наче говорила моїми словами. Що задумала Мірика?

– Краще тобі не знати. Але мій план працює, поки ми з тобою говоримо – обіцяю, вже завтра вранці Арден вийде до нас із нареченою. 

Я позадкувала від дверей з розширеними очима. Як? Як могла доросла людина, жінка, що начебто любить свою дитину, робити щось таке? 

А тоді я розвернулася й побігла прямо до порталу – сподіваючись, що ще не пізно, нехай що там задумала Мірика Елмор.