Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Ранкове сонце золотило шпилі Кронігаса, коли Ріанель, Лорін та Дерек стояли на майданчику для зльоту, готуючись до нового випробування. Їхні дракони вже чекали, тупцюючи на місці і мотиляючи хвостами  від нетерпіння.

Лорін, поправив  сідло на Вердіані і зітхнув:

— Знаєш, Вердіано, ти могла б трохи полегшити мені життя і стояти спокійніше.

— А ти міг би нарешті навчитись сідлати мене без зайвої метушні. Ми вже скільки разів це робили,— хмикнула дракониця, махнувши крилом так, що Лоріна мало не здуло з платформи.

— Ой, пробач, велична луската пані, що я не такий вправний, як ти хотіла б!

— Ти просто тримайся міцніше, і все буде добре.

Поруч, Дерек перевірив кріплення свого сідла, коли Ноктаріс глибоким голосом пробасив:

— Ти знову занадто затягуєш ремені.

— Та ні, просто хочу бути впевненим, що не випаду, коли ти вирішиш різко злетіти,— відповів Дерек, перевіряючи кожен ремінь ще раз.

— Якщо ти випадеш, значить, це твоя помилка, а не моя,— хмикнув Ноктаріс.

— О, дякую за підтримку…

Тим часом Ріанель гладила шию Естелара, що спокійно чекав, коли його  вершниця закінчить підготовку.

— Ну що, Естеларе, готовий до нових пригод?

— Завжди. Головне, щоб ти не забувала, що це не ти мене ведеш, а ми летимо разом.

— О, повір мені, я це вже давно зрозуміла,— Ріанель згадала кілька останніх тренувань, коли її дракон  приймав  рішення, не чекаючи команди.

— Готові?!— голос Грегора змусив усіх зосередитися.

Вершники підтягнули ремені, закріпилися в сідлах і приготувалися до зльоту.

— Чудово! Сьогодні ви не просто літаєте для розваги, — сказав Грегор.

— У вас серйозне випробування. Ви маєте навчитися не просто триматися в сідлі, але і витримувати випробування стихій.

— Ой, я так хвилююся,— саркастично кинув Лорін.

— Сподіваюся, ти доживеш до кінця випробування, щоб знову полежати,— спокійно відповів  Грегор.

Лорін тихо буркнув щось собі під ніс, а Грегор продовжив:

— Ваш маршрут: спочатку летите через скелясті гори Неттона, щоб випробувати вас на сильних потоках вітру. Потім— над океаном, де ви побачите диких драконів. А якщо вам пощастить, ви не зустрінете морського змія.

— А якщо зустрінемо?— підозріло перепитав Дерек.

— Тоді не панікуйте. Це не допоможе, просто моліть богів, щоб вижити — знизав плечима Грегор. —Будемо тримати зв'язок через розмовники!

— О, ну тепер я спокійний…— пробурмотів Лорін.

— Всі в сідла! — скомандував Грегор.

Дракони розправили крила, вітер зірвався вихором, здіймаючи пил і пісок. Вердіана різко стрибнула вперед, її м'язисте тіло пружно відштовхнулося від землі і Лорін відчув, як серце пішло в п'яти.

— Ох ти ж…!

Раптом все навколо стало розмитим. Земля зникла під ними, а вітер з шаленою силою хлинув у обличчя. Лорін судомно вчепився в сідло, коли дракониця зробила крутий набір висоти.

— Вердіано! Ти взагалі контролюєш це?!

— Авжеж! Просто розважаюся.

— Я зараз розважуся так, що тобі не сподобається!

Ріанель з Естеларом летіли поруч, їхній політ був плавним і впевненим.

— Лоріне, ти там ще живий? — Ріанель усміхнулася.

— Якщо це можна назвати життям…— пробурмотів він, міцніше стискаючи повіддя.

Ноктаріс підіймався трохи повільніше, але впевнено. Дерек тримався рівно, уважно керуючи рухами свого дракона.

— Як ви це робите?!— Лорін озирнувся на нього.

— Просто зберігаю рівновагу,— невимушено відповів Дерек.

— Ага, тобто це я проблемний?!

— Я нічого не казав… але якщо наполягаєш…

Лорін скреготнув зубами, коли черговий порив вітру хитнув його вбік.

— Та ну вас усіх!

Вони набрали висоту і почали курсувати між скелястими вершинами. Усе довкола здавалося далеким, навіть час сповільнився. Величезні тіні драконів лягали на гострі скелі, сонце виблискувало на лускатих тілах, а вітер нісся повз них, наповнюючи простір шумом.

— А знаєш, навіть це приємно… — нарешті визнав Лорін, коли Вердіана трохи вирівняла політ.

— Ще б пак. Дякуй мені.

— Ще не знаю, чи дякувати, чи проклинати.

— Якщо впадеш, буде вже не важливо.

— Вердіано, я твій вершник а не навпаки.— подумки звернувся Лорін до своєї дракониці.

— А в мене кігті і крила, а ще, я може тебе скинути і тебе не знайдуть. Як думаєш, у кого перевага? —єхидно відповіла Вердіана і різко нахилила тіло вбік, від чого Лорін мало не вилетів з сідла. Вердіана весело оскалилася: —Ну, як тобі?