Читати книгу - "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"

Тут я замовкаю. Адже він мені справді це казав. А в чому я вже встигла розібратися, то це в тому, що куарди вкрай рідко ось так прямо брешуть. От недомовляти й грати сенсами слів та фраз – це запросто. А прямо говорити відверту брехню, це тільки якщо сильно притисне. Я чудово цим користувалася ще в палаці Кайтана, видобуваючи всю інформацію, що мене цікавила.

− Ти родом не із Занагара? – роблю першу спробу знайти логічне пояснення.

– Ні, Васю. Я народився і все життя прожив у Занагарі, – хмикає Арід, заправляючи мені пасмо волосся за вухо. – І ти дуже спостережлива. Куарди справді рідко брешуть прямо.

− Тобто ти все-таки правитель? А які, крім адамірів, у Занагарі є ще правителі?

Та ні, ну не може ж він мати на увазі те, що мені зараз спадає на думку. Напевно, є ще якісь статуси та титули, про які я поки що нічого не знаю.

− Тільки один, − геть чисто розбиває мої надії Арід. – Я імператор Занагара, Васю.

Імператор... Цілий імператор... цілого Занагара... Арід. Той, що зі мною по островах стрибав і біля вогнища спав.

− Знаєш, я напевно сплю і мені якесь марення сниться. Зараз ось прокинуся і попустить, − бурмочу розгублено, намагаючись ущипнути себе хоч за щось, але чоловік перехоплює обидві мої руки, і притягує до своїх губ.

Може він пожартував? Може… Не знаю… Думки просто плутаються. Адже не міг мені все це говорити імператор. Про те, що я єдина, кого хоче. І про «пестити й оберігати все життя». Це було надто схоже на зізнання, якщо не в коханні, то в чомусь дуже схожому… І у пов'язані мене кличе. А він імператор… Ні-і-і… Ну яка з мене імператриця? Імператриця Васька… Точно жартує. Тільки мені не смішно.

– Я не жартую, Васю, – зітхає тяжко Арід. – І так, я справді все це тобі казав. І можу вкотре повторити. Але якщо ти не заперечуєш, не зараз. Дуже не хочеться залишати тебе в такому стані, але мені, на жаль, треба вже йти. Я спізнююся на вкрай важливу дипломатичну зустріч. Через пару днів я заберу вас з Ааму до столиці, до свого палацу, а поки що маєш час відпочити, подумати й визначитися з тим, чого ти сама хочеш. Спробуй бути відвертою сама з собою. І тоді ми знову повернемося до теми нашого спільного майбутнього. Я готовий вислухати та врахувати всі твої побажання.

З цими словами він цілує мене в губи, окидає похмурим поглядом і йде, залишаючи мене одну посеред кімнати. Боже, і я ще вчора думала, що все надто складно?