Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Мутанти прекрасно адаптуються, - вимовив Хелл, прискоривши крок, - Завтра ти здивуєшся тому, наскільки швидко я підлаштовуюсь під ваш спосіб життя . Але сьогодні, мабуть, поведеш ти.

Поки вони добиралися до будинку, Хелл не зводив очей з вікна, буквально прилипнув до скла . Він не говорив ні слова, тільки іноді Сара помічала як рухаються його жовна.

- Тебе пригнічує така величезна і разюча різниця між нашими світами? - вона зважилася запитати його, лише коли за ними зачинилися двері гаража.

- Це не просто. ... Там ... стільки знедолених і мутованих істот борються за кожен довбаний день, возяться немов воші на небіжчику .... - озлоблено видавив Хелл насилу керуючи своїми емоціями.

Уважно, майже з ніжністю заглянувши йому в очі, Сара мовчки простягнула до нього руки, знаючи, що єдине, що дійсно здатне заспокоїти арахноіда - це зв'язок.

- Добре, - зосереджено прошепотів Хелл, стиснувши її долоні . - Давай зробимо це. Шукай мене.

Сара зітхнула і заплющила очі. Спочатку її підсвідомість видала образ теплої цегляної стіни, до якої вона притулилася щокою, потім подумки проникнувши крізь стіну, Сара нібито опинилася в притулку з відчуттям того, що тут їй раді, її чекають. Поступово імпульси ментального зв'язку склали перед нею образ Хелла. Але до картинки тепер додалися ще й передані по каналу емоції арахноіда - сум'яття, яке вже вирівнювалося і глибока прихильність до неї, до Сари. Вона відчула, що незважаючи на обставини, що склалися, Хелл задоволений тим, що вони знову зустрілися, хоча зовні він це не виявляв, як зазвичай контролюючи себе скрізь і в усьому.

- Вийшло, - відсторонившись, кинула дівчина, женучи від себе неприємно-настирливу думку. - Так само було і з Павуком, поєднаний канал дає дуже чіткі відчуття. Ось тільки немає побічних зв'язків з гніздом. Тільки ти і я.

- Тільки ти і я, - луною відгукнувся Хелл, пильно дивлячись на неї, немов збираючись щось додати. Але цілком ймовірно вирішив запитати про інше. - Просвіти мене про системи зв'язку і поширення інформації у вашому світі?

- Одне слово - інтернет, - знизала плечима Сара. - Комп'ютер у вітальні на столику. Ти розберешся, я впевнена. Будеш їсти що-небудь?

Поки вона на автоматі готувала йому сендвічі і підшукувала відповідний одяг, Хелл захоплено осягав всесвітню операційну систему, поглинаючи інформацію в неприродному для людини обсязі, ігноруючи спроби дівчини привернути його увагу. Настільки глибоко пішовши з головою в потоки даних, що Сара навіть була змушена доторкнутися до його плеча – ця його моментальна реакція лякала, як і скинутий на неї дикий погляд. Смикнувшись, Хелл ніби збирався кинутися на того, хто посмів до нього доторкнутися.

- Пробач. Ти не чув , - пробурмотіла Сара.

- Чув, просто не вважав за важливе! - заперечуючи, відрізав він, насупившись.

- Може, ... якщо вже ти відволікся, поїш, приймеш душ і переодягнешся? - забута незручність, яка виникала колись між ними, знову спливла. - Якщо ти так будеш реагувати на мене кожен раз, тоді мені краще відразу піти повіситися. Хелле, мої нерви ... останнім часом ... здається, Ів зламав мене ... і я не впевнена, що витримаю цю твою недоторканність .

Хелл перевів погляд з дівчини на комп'ютер, потім на бутерброди, потім знову на дівчину.

- Все буде в порядку, навіть якщо часом тобі буде здаватися, що ти зійшла з розуму, - його зелений погляд між довгих переплетених вій здавалося б потеплішав. - Я звичайно не «супер приз - мрія білявки», але ти витримаєш, Саро. Адже ми один одному не чужі ... вже . І так уже склалося, що в цьому райському куточку всесвіту ти для мене єдина рідна людина, яку я зобов'язаний захищати. ... Гаразд , що це? - кивнув він на сендвічі.

- Тобі сподобається. Спробуй довіряти мені для різноманітності.

Те, з яким видом їдять таке звичне блюдо як сендвіч, змусило Сару подивуватися і безвідривно спостерігати за Хеллом, стримуючи то посмішку, то сльози. Його міміка була просто неповторна! Ніколи в житті не куштувавши ні хліба, ні сиру, Хелл пережовував і ковтав кожен шматок з великою обережністю, одночасно вивчаючи для себе новизну смаку.

А на склянку чистої води він взагалі дивився хвилини три не рухаючись. І Сарі якраз був знайомий цей стан, коли в розумі йде постійне порівняння «там і тут» і ти не знаєш куди прилаштувати виникаюче почуття провини.

- І що ж у нас ... з душем? - піднявся він на ноги, покінчивши з вечерею, але через свою вередливу впертість так і не прокоментувавши своє враження про їжу.

Поки вона йому показувала на пляшечки з шампунем, гелем та лосьйоном, Хелл слухав її досить неуважно , стягуючи з себе і кидаючи на підлогу свій одяг, який повинен був відправитися у сміття.

- А пам'ятаєш, як в Остіні ти горіла бажанням скупати мене? - з іронією пограв він бровою, стоячи перед нею абсолютно голим .

- Це коли ти був весь в крові та в багнюці, і інфекція могла потрапити в рану в будь-який момент? І як я тоді тільки посміла запропонувати тобі вимити тебе, - уїдливо посміхнулася Сара, збираючись вийти з ванної кімнати. Але де там. Схопивши її за руку, арахноід підштовхнув її до душової кабінки.

- Тепер ти маєш таку ексклюзивну можливість, - вручив він їй в руки пляшку з шампунем, закривши за собою дверцята і одним рухом включивши воду.