Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— За початок першого курсу, дівчинку так не могли натренувати.

Магістр Лішкорт задоволено оскалився:

— А ви не дивіться, що вона кішка, упертості в неї на стадо баранів. Ліє, пішли перекусиш, сили відновлювати треба.

— Її ще не раз викличуть. Ліміт ви знаєте.

— Усього-то п'ять разів можна. Два вже було. Але тепер мінімум п'ять поєдинків моя підопічна відпочиває. Лія, там твоя рідня додзвонилася, тобою дуже пишаються!

До наступного свого поєдинку змогла непогано відпочити і відновитися. Тільки, коли мені довелося йти на арену, Алекса з друзями викликали на роботу. Бачила, як вони пішли порталом. Брат набрав Лішкорта, і він дав координати хлопців з моєї академії. Хлопець, з чийого телефону дивилися мій поєдинок, сидів не ворухнувшись.

— Торін, розслабся, — прошепотів мій батько, — просто вона в нас молодшенька, і ми переживаємо. Прямо не віриться, моє кошеня вже таке доросле.

— Така непосидюча була маленькою, — зітхнув дідусь Теос.

— Непосида м'яко кажучи, — пробурчав у відповідь дідусь Севір із телефону Лішкорта — У мене частина солдатів посивіли через її витівки.

Цього разу мені дістався нарешті не дракон, а ведмідь. Подивилася на хлопця, прикидаючи, який курс.

— А ти з якого курсу?

— З випускного, мала.

— Хм, чого ж тоді такий дрібний. У мене друзі ведмеді є, вони підлітки, майже наздогнали тебе зростом.

Оголосили початок поєдинку, і він одразу кинувся на мене, завдаючи сильних рубаючих ударів. Швидко ухилялася і трохи відбивалася. Провела серію швидких ударів у відповідь і помітила, як у ведмежати очі округлилися.

— Що, не очікував клишоногий, — пробурчав Ялін, на нього здивовано подивилися.

Ведмеді не люблять, коли їх клишоногими називають. А тут він сам таке сказав. Магістр Ялін тренував мене після сімдесятиріччя і тільки влітку. Коли приїжджав на канікули з дітьми. Але він ганяв так, що хотілося здохнути просто після тренування. Бо на наступного дня я мчала як очманіла або в хвіст укушена.

— Ялін, на кого ставиш? — запитав Лішкорт.

— На нічию.

— Так нецікаво.

— Якби у них бій був на смерть, я б не поставив на хлопця. А Лії, просто часу не вистачить на перемогу. А якби від цього бою залежало її життя, він би був уже трупом. Хоча, ти дивись коза яка, прискорилася. Невже додумалася!

А я бачила варіанти, що якщо не піднажму, то буде нічия. І тому зараз ішла на межі своїх можливостей. Мій напарник був шокований і ледь встигав за мною. Нам дозволялося мати на поєдинку меч і кинджал. Зараз здобути перемогу він мені допоміг. Довелося пожертвувати мечем і дати відчути уявну близьку перемогу. Бо наступної миті я перекинула ведмедя на спину і приставила кинджал до горла. Мою перемогу оголошували дуже здивованим голосом.

— Так! — тихо сказала собі і вже хлопцеві. — Вибач, сподіваюся, не образився?

— Хто тебе тренував?

— Кілька наставників у них різні стилі були.

— Один із них ведмідь?

— Магістр Ялін.

Сказала і швидко злізла з хлопця. Він піднявся і підібрав нашу зброю.

— Такому супернику не соромно програти. Ти немов чортеня, така вертка.

Нас зустрів куратор хлопця. На мене дивилися вивчаючи, без злості. Недалеко був куратор драконів, дивився теж наче вивчаючи меня.

— Вражений, — сказав дракон. — Ви сповнені сюрпризів Рінвер.

— Я краще підбадьорливого зілля, — сказала свою улюблену фразу.

— Це точно, — підтвердив напарник, — так спритно обвела мене. Але я б не хотів бути твоїм ворогом. Бо інакше я б валявся мертвим через пару ударів наших мечів. Я бачив це в твоєму погляді. Запрошую прогулятися ввечері, в кафе сходити.

— Окстись, — Лішкорт з'явився як чорт із табакерки, як завжди неочікувано, уже навіть не здригаюся, на відміну від решти. — У неї хлопець дуже ревнивий. Лапочка моя, твого котика на роботу викликали, хлопці порталом звалили прямо на завдання. А в тебе зірка моя ще два поєдинки. Мені вже повідомили. Тож можеш звідси не йти. Точно знаю, ящірки крилаті, собі вигризли ще одну можливість із тобою позмагатися, і ще один вовк буде. Усі старшокурсники. На, з'їж ковбаску з булкою. Мишей ловити ніколи.

— Мишей я хіба що в дитинстві ловила і в лісі, — проворчала і почала жувати здоровий бутерброд, запиваючи водою.

— Куди тільки влазить, — здивувався дракон.

А в мене живіт видав бурхливий звук і я знову відчула голод, але вже легкий.

— Малою ти була менш ненажерливою кішкою. Цукерки?

— Це моїм братам згодуйте. Мені м'яса, будь ласка.

— Зараз на спарингу дракона заламаєш і можеш поїсти.

Повз проходив мій спаринг партнер і від почутого спіткнувся.

— Не бійся, я розумних не їм, — сказала хлопцеві.

Два поєдинки зі зброєю пройшли бадьоро, щосили користувалася даром, бо це було частиною мене, те ж саме, що дихати. Декому не сподобалося, що я вийшла переможцем у всіх своїх спарингах, і мене при всій академії й гостях звинуватили в мухлежах. Лішкорт ледь не задимівся від злості. Цілителі, на щастя, діагностували не на арені, але так, що всі зацікавлені бачили й чули їхній вердикт.

— Чиста!

— Це неможливо! — заревів драконячий куратор. — Кішка драна не може перемогти дракона.

— Зараз я тобі нагадаю, — гаркнув Нік. — Будеш у мене пісок ковтати, а твоя шкура прикрасить мій поріг!

Я в шоці обернулася і побачила Ніка, дідуся Севіра і Теоса, а також Яліна. Куратор драконів немов випарувався, мій наставник зник слідом за ним.

— Привіт, — сказала, все ще перебуваючи в шоці від почутого і появи рідних людей.

Дідусі згребли мене в обійми, ледь не посварившись, хто першим обійме, обійняли удвох.

— А в нас проблем не буде, якщо Нік виконає свої погрози?

— Ендрю вже виріс, зможе втекти, — сказав дідусь Севір, — я знав його ще хлопчиськом, проходив практику в мене у фортеці. Зарозумілість, на жаль, нікуди не поділася.