Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— І ти її головна героїня, не забувай.

— Ти невиправний, — зітхнула вона, повертаючись до свого телефону. Але я помітив, як її пальці затрималися, а потім щось написали.

— Ти що, справді використала мій опис?

— Можливо.

Я здивовано підняв брови, спостерігаючи за нею.

— Я завжди знав, що в тебе є смак, — сказав я, хитро посміхаючись.

— Камілло, просто сиди тихо, — буркнула вона, проте я бачив, як вона намагається стримати посмішку.

Ми сиділи так кілька хвилин: я спостерігав за нею, вона працювала над «важливими справами». Це було ідеально, у своєму хаотичному, теплом і ніжному стилі, який став звичним для нас двох.

— І що там далі? — поцікавився я, коли Вікторія нарешті відклала телефон і трохи потягнулася, ніби довга робота над контентом її виснажила.

— Далі? — вона задумливо притулила пальці до підборіддя. — Мабуть, треба зробити перший допис. Щось таке… особисте, але не надто. Ти розумієш, про що я?

— Особисте, але не надто? Це як розказати, що ти любиш піцу, але не сказати, з якою начинкою?

Вона засміялася, кидаючи на мене насмішливий погляд.

— Камілло, ти мене дивуєш. Часом здається, що ти вмієш робити лише дві речі: вигравати матчі й вигадувати дурниці.

— Не забувай ще про одну річ, — я нахилився до неї ближче, хитро примружившись.

— І що це? — вона підняла брову, явно піддавшись моїй грі.

— Вражати тебе.

Вікторія тільки похитала головою, хоча її щира посмішка говорила більше, ніж слова.

— Добре, — сказала вона, схилившись підборіддя на свою долоню. — Тоді допоможи мені придумати, що написати.

— Без проблем, — я відкинувся назад і склав руки на грудях, приймаючи позу «великого радника». — Ти хочеш показати себе цікавою, сильною, проте не зазнайкуватою?

— Ти щойно описав себе, Бореллі.

— А я на щось інше й не натякав, — відповів він із загадковою усмішкою

— Камілло, я серйозно. Що люди хочуть побачити?

— Люди хочуть бачити тебе справжньою, — я трохи помовчав, а потім додав: — Наприклад, «Привіт! Я Вікторія. Не так давно я жила звичайним життям, але зараз воно схоже на сюжет фільму. Я — модель, дружина тенісної легенди, і, що найважливіше, я завжди залишаюсь собою».

Вона здивовано подивилася на мене, намагаючись зрозуміти, чи це серйозно.

— Тенісна легенда? — нарешті запитала вона, ледве стримуючи сміх.

— А хіба ні? — я притворно обурився.

Вікторія взяла свій телефон, але замість того, щоб одразу щось писати, подивилася на мене, її обличчя раптом стало серйозним. Всього на кілька секунд. Потім вона відсунулася від столу й глибоко вдихнула, злегка закусивши губу.

— Хочеш пост про себе? — почала вона, грайливо піднявши брови. — Тоді покажи, на що ти здатний.

— Поясни, — нахилився я ближче, спершись ліктем об край столу.

— Як мінімум, зроби щось вражаюче, — вона усміхнулася і злегка підняла підборіддя, ніби кидала виклик. — Щоб було не соромно написати про тебе.

Я хмикнув, хитаючи головою.

— То, значить, всі мої досягнення на корті тебе не вражають?

— Це твоя зона комфорту, чемпіоне, — Вікторія посміхнулася ширше. — Покажи щось, що стосується не тільки тенісу.

Я відкинувся на спинку стільця, намагаючись виглядати розслаблено, хоча в голові вже прокручував кілька можливих варіантів.

— Добре, — сказав я, витримавши паузу. — Готова до експериментів?

— Завжди, — відповіла вона, склавши руки на грудях.

— Тоді готуйся. Завтра вранці їдемо на узбережжя.

— Що? — її очі здивовано округлилися. — Камілло, у тебе ж тренування.

— У мене також є життя поза кортом, — я піднявся з місця, випроставшись на повний зріст. — До того ж я твій чоловік. І, якщо ти вимагаєш вражень, я готовий їх забезпечити.

— І що ми робитимемо?

— Довіра, Вікторіє, — промовив я, підморгнувши. — Усе побачиш сама.

Вона здивовано похитала головою, утім посмішка так і не зникла з її обличчя.

— Камілло, іноді мені здається, що ти просто живеш, аби мене дивувати.

— Я приймаю це як комплімент, — відповів я, широко усміхнувшись.

— Якщо це черговий твій план із підкорення моєї уваги, попереджаю — це спрацює.

Я засміявся, проводжаючи її поглядом.

— Завжди спрацьовує, Ві. Завжди.