Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Алекс обережно випустив Анну зі своїх обіймів, щоб вона не прокинулася. Він нахилився, легенько поцілував її у волосся і тихо вийшов із палати.

— Що сталося, Ян? — запитав він, піднімаючи слухавку.

— Вибач, що так пізно, але нам потрібен ти. Виникла проблема з контрактом, і тільки ти можеш це владнати.

Алекс зітхнув, провівши рукою по обличчю. Йому зовсім не хотілося залишати Анну, але роботи було не уникнути.

— Добре, я зараз буду, — відповів він і рушив до виходу з лікарні.

У офісі його вже чекали Ян і Марон.

— Ти виглядаєш так, ніби не спав кілька днів, — піджартував Ян.

— Я і справді мало сплю, — пробурмотів Алекс, сідаючи за стіл. — Що у нас тут?

Марон поклав перед ним документи.

— Інвестори хочуть переглянути умови співпраці. Якщо ми зараз не домовимося, втратимо мільйони.

Алекс почав переглядати папери, швидко аналізуючи ситуацію. Він був найкращим у своїй справі, і це всі знали.

— Гаразд. Дайте мені пів години, я все владнаю.

Ян з Мароном переглянулися і усміхнулися. Вони знали, що з Алексом справу буде вирішено.

Проте десь у глибині душі Алекс думав лише про Анну. Він хотів швидше повернутися до неї, щоб бути поруч і підтримувати її.

Ян розсміявся, глянувши на Алекса:

— О, тепер ти точно став сімейним чоловіком!

Алекс лише хмикнув, швидко підписуючи останні документи.

— Не те слово. Якщо я ще трохи затримаюся, мене зустріне не просто скандал, а справжня буря.

Марон підняв брову:

— Анна така вибухова?

— Вона вагітна, — Алекс закотив очі. — У неї зараз настрій змінюється швидше, ніж погода.

Ян засміявся ще голосніше:

— Ох, брате, співчуваю! Але це тільки початок.

Алекс кинув на нього спопеляючий погляд, схопив ключі від машини й рішуче заявив:

Він швидко вийшов з офісу й помчав у лікарню, передчуваючи, що Анна вже на нього сердиться.

Алекс швидко заїхав на парковку біля лікарні й вийшов з машини. В голові крутилися думки, як заспокоїти Анну, якщо вона вже на нього злиться. Він купив по дорозі її улюблені смаколики й квіти, сподіваючись, що це допоможе.

Коли він зайшов у палату, Анна лежала, обійнявши подушку, і виглядала засмученою. Як тільки вона побачила його, її очі заблищали від сліз.

— Ти залишив мене одну… — її голос затремтів.

Алекс швидко підійшов і сів біля неї, беручи її руку в свою.

— Кохана, пробач. Мені треба було розібратися з роботою, але я поспішав, як тільки зміг, — він подав їй квіти й пакунок із солодощами.

Анна подивилася на це все, потім на нього й невдоволено надула губи.

— Думаєш, це мене розчулить?

Алекс хитро усміхнувся:

— А хіба ні?

Анна намагалася виглядати сердитою, але, коли побачила свої улюблені тістечка, не втрималася й узяла одне.

— Лише одне, — буркнула вона, кусаючи його.

Алекс засміявся й поцілував її в чоло

— Я тебе обожнюю, навіть коли ти бурчиш.

Анна зітхнула й тихо прошепотіла:

— Просто не залишай мене надовго…

— Ніколи, — пообіцяв Алекс, ніжно пригортаючи її до себе.

Анна нарешті була вдома. Лікарі сказали, що їй треба більше відпочивати, і Алекс зробив усе, щоб вона почувалася комфортно.

Як тільки вона вмостилася на дивані, дістала телефон і замовила шашлик.

— Я так хотіла його ще з лікарні! — сказала вона, вдоволено потираючи руки.

Алекс, який саме приносив їй плед, підняв брову:

— Ти вагітна, а їжа — це твоя головна любов тепер, так?

Анна хмикнула:

— Після тебе, звісно. Але зараз я хочу шашлик більше, ніж тебе.

Алекс удавано образився:

— Отакої! Я, значить, бігав по роботі, потім мчав до лікарні, тепер турбуюсь про тебе, а ти… шашлик любиш більше за мене?

Анна засміялася й потягнула його за руку, притискаючи до себе.

— Ну добре, ти перший… але шашлик — другий!

Алекс поцілував її в чоло, бурмочучи:

— Ну хоч щось.

Через деякий час кур'єр привіз замовлення, і Анна відразу кинулася до пакунків. Алекс стежив за нею з усмішкою, розуміючи, що щасливішої миті годі було й бажати.

Анна розклала шашлик на тарілці, вдихаючи його аромат, і з насолодою відкусила перший шматок.

— М-м-м, це просто божественно! — задоволено простягла вона, заплющуючи очі.

Алекс сів поруч, спостерігаючи за нею з усмішкою:

— Ти точно щаслива зараз?

Анна кивнула, прожовуючи шматочок.

— Я щаслива, коли ти поруч, коли їжа смачна, і коли ніхто не дістає мене дурницями.

Алекс пирхнув, відкушуючи свій шматок.

— Ну, з першим і другим я можу допомогти. А от щодо третього… життя саме вирішить.

Анна зітхнула і поклала руку собі на живіт.

— Сподіваюся, наша дитина не буде такою ж вередливою, як я зараз.

Алекс хитро примружився:

— Думаю, у нас буде маленька копія тебе — вибаглива, емоційна і дуже вперта.

Анна штовхнула його в плече.

— Ой, мовчи! Краще принеси мені сік, бо я зараз з'їм усе м’ясо і залишу тебе без вечері.

Алекс підняв руки, удаючи покірність:

— Все для моєї королеви!

Він підвівся і попрямував до кухні, а Анна усміхнулася, розуміючи, що хоч їхнє життя й наповнене несподіванками, але поруч з Алексом усе здається легшим.