Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

— Усе чотко, — сказала вона, — я не мамина подряпинка, тому не дивися на мене своїми співчутливими очима кольору молодої ліщини, — глузливо промовила вампірка, — чи ти знала, що Ангели дуже люблять музику зі Світу Людей і у них доволі непоганий смак? — спитала вона Галю.

— Ні, — відповіла вона, — я мало знайома з музичними уподобаннями Ангелів, — але бачу ти маєш великий досвід їх компанії, — заохотила вона Василину, бо їй вже кортіло довідатися, що ж було далі.

— О, так, — зловила нитку своїх спогадів вампірка і почала впевнено плести полотно оповіді знову, — отже, справу замнули, бо батечко був надзвичайно впливовим корупціонером, тому йому присудили сто років кріотерапевтичного сну з лекційним відео курсом з питань гуманного поводження з магічними істотами та людьми. Ми з мамою деякий час перебували у готелі «Cumulus» під програмою захисту свідків, а потім мамин неземний коханець подбав про те, щоб ми повернулися додому. І все б нічого, але перед тим як впасти у гуманну сплячку, батечко використав усі свої криваві звʼязки, щоб повернути мене додому, маючи намір зробити мене своєю персональною зброєю одразу ж після пробудження.

У вакцині містилися частинки ультрафіолетового світла, тому, мій укус міг вбивати вампірів, особливо, молодих, які прагнули високих статусів у суспільстві та необмеженої влади. Флоріан мав на мене великі вбивчі плани. Він найняв люту вбивцю Бабету Клоанзу, щоб знищити Сару і викрасти мене. Щоночі Бабета приходила у сни Сари та, катуючи її жахіттями про мою гірку долю, намагалася змусити маму повернути мене Флоріанові, але Сара чинила неабиякий опір Клоанзі. Архангел Михаїл подбав про мою безпеку, відправивши в один з ангельських таборів для неповнолітніх істот. Бабета вже висотала майже усі сили з мами, знищуючи усі її обереги й захисні закляття, тому мама розповіла Архистратигові, що підступна Клоанза ось-ось добереться до тих думок, в яких мама тримала згадки про мене. Починаючий зірковий спеціаліст з ангельських інформаційних технологій айтівець Петро запропонував Михаїлу зробити експеримент — витерти Сарину памʼять про мене, щоб Клоанза мене не знайшла. Експеримент був ризикованим і Архистратиг відмовився, але Сара погодилася, бо боялася, що рано чи пізно Бабета добереться до мого сховку і викраде, повернувши Флоріанові. Під час експерименту Апостол Петро також випадково довідався про мою мутаційну суперсилу, коли отримав доступ до думок, в яких мама берегла інформацію про мене, але не розповів про це Архангелу Михаїлу. Натомість він вживив мамі один фальшивий спогад про мене, наче я втекла з коханцем в Імперію Злих Злиднів і стала там злиденною чаклункою.

— Навіщо він це зробив? — не витримала Галя, — це дуже жорстоко, — додала вона.

—  Не знаю, — беземоційно відповіла Василина, — в Ангелів власні розуміння про такі абстрактні категорії, як добро чи жорстокість, — додала вона, — принаймні мама знала, що я жива і це давало їй надію, — Василина зітхнула, — а потім почалася злиденна навала й Ангелам вже було не до мене. Я закінчила Університет Таємних Суперсил з відзнакою і мене відрядили з місією до ближнього Підболоття. Моїм завданням було знайти секретні лабораторії, де вирощували армії Злих Злиднів і знищити їх. Місія провалилася, нас хтось викрив. Ми завербували учьоного Лєшего, але Злидні втопили його першим у священних екскрементах Верховного Злого Злидня. Мені вдалося втекти і я чекала, що мене повернуть на Землю Предків. Та не так сталося, як гадалося, — я отримала нове завдання, а потім інше, а потім ще. Так я опинилася у Заболотті  — у найнебезпечнішій частині Імперії Боліт. І тоді я зрозуміла, що Ангели не мають наміру мене повертати аж поки не закінчиться війна з Імперією, а мама мене так і не згадає, бо їм не потрібно, щоб вона про мене памʼятала. Я стала досконалою зброєю, як вони і хотіли, — неочікувано для Галі Василина тихо схлипнула, як мала дитина. Галя розгубилася і підвелася. Обличчя Василини було мокрим від сліз. Галя кинулася до неї, щоб обійняти вампірку, але та різко виставила вперед бліду довгу руку і блиснула білими іклами у темряві,

— Не смій, Либідь, — попередила вона Галю, — мені твоя жалість не потрібна.

—  То навіщо ти мені розповіла свою історію? — спитала Галя, не зводячи погляду з мокрого обличчя Василини. Та мовчала, наче роздумувала, чи варто розповідати далі, а потім тихо промовила,

— Цей запаморочливий запах материнської любові зводить мене з розуму. Запах моєї мами. Я чую його на тобі, — перехопивши ошелешений погляд Галі, Василина криво посміхнулася — ти вовчиця, але навіть ніс перевертня не може перевершити нюх вампіра. Дозволь Соньку стати провідником у твоїх снах. Я відчуваю, що тебе хтось шукає. Можливо, то вона. Мені треба знати, розумієш? Я мушу знати, чи то вона — Василина гарячково шепотіла, посунувшись впритул до дівчини-вовчиці й, схопивши її за руку, боляче впʼяла свої чорні кігті в шкіру.

— Відпусти, — Галя рвучко відсахнулася від схвильованої Василини, — чому я не зможу повернутися на Землю Предків? — спитала вона вже здогадуючись про причини.

— Бо ти така, як я — ідеальна зброя, про яку ніхто не памʼятатиме. Ми виконаємо свою функцію і нас знищать, бо ми небезпечні — зловісно посміхнулася Василина, повільно відпускаючи руку Галі.