Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Любов у спадок 📚 - Українською

Читати книгу - "Любов у спадок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любов у спадок" автора Інна Роміч. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 134
Перейти на сторінку:
зізнаватись Діку в тім, що вона хвора, тим більше, що він поводився з нею, як і раніше, сухо й говорив тільки про справи. Іноді Еріці здавалося, що цей похід ніколи не скінчиться. Вона вже починала жалкувати, що не лишилася з братом…

Але одного чудового дня все таки скінчилося.

— Дивися! — вони в'їхали на вершину, й Річард вказав рукою кудись вдалину.

Займався свіжий ранок, у гіллі голосно щебетало птаство, вітаючи новий день. Дівчина стомлено підняла голову й глянула туди, куди вказував шотландець.

Дорога привела їх на вершину високої гори, що панувала над околицями. Внизу, під ними, розстелялася велика горбкувата долина. Зелені з фіалковим полиском пагорби, порослі вересом, плавно розрівнювалися й розчинялись у синьо-зеленому серпанку. А там, у цій незбагненній синяві, плавно й величаво дихало щось живе, ніби величезний дракон із казок, які розповідала їм на ніч Кетрін. Свіжий вітер, що прилетів звідтіля, дихнув їм у обличчя й приніс із собою незнайомий хвилюючий запах. Еріка була настільки заворожена цією незрозумілою величезною істотою, котра ховалося за обрієм, що навіть не відразу помітила жовтаво-сіру пляму на рівнині, на яку вказував їй Дік.

— Ось і Едінбург, — махнув лицар рукою кудись на північний схід. — Нам потрібно перетнути цю рівнину, й до наступного ранку будемо під міськими стінами.

— Діку, а що там? — дівчина захоплено піднялася на стременах, намагаючись розгледіти невідому істоту в синьому тумані.

— Там море, — з посмішкою сказав він, милуючись її розпашілим від цікавості обличчям. — Ти що, ніколи не бачила моря?

Еріка замотала головою.

— О Боже, невже я побачу його? Справжнє море… Діку, це чудово! Я так мріяла…

У неї навіть втома минулася. Схотілось розпростати руки й полинути туди, в цю синю невідому далечінь, що так звабливо мріла попереду. Ах, як шкода, що вони не вміють літати… Не довелося б спускатися цими крутими схилами, збиваючи ноги собі й коням.

— Не треба так квапитися. Гадаю, тобі воно ще набридне, — зауважив Річард. — Новачків на кораблі зазвичай страшенно заколисує. Якщо, звісно, нам взагалі вдасться сісти на корабель, — із сумнівом додав він.

— Чому б це нам не вдалося? — здивувалась Еріка.

— Бо Дуглас не такий дурень, як ти, напевне, думаєш, — він пришпорив коня. — За міські стіни ми, може, й потрапимо, але ось у порту на нас, певне, чекатимуть його люди.

— А як же ми потрапимо на корабель? — розгубилася дівчина.

— Придумаємо що-небудь, — байдуже відгукнувся шотландець, позіхаючи. — А зараз ми доїдемо ген до того лісочка й трохи поспимо. Ти теж стомилася, чи не так?

— Чого це ти став раптом такий добрий? — скептично поцікавилась вона.

— Просто наша подорож закінчується, — знизав плечима Дік.

— І я більше не набридатиму тобі, — продовжила Еріка. — Щоправда, тобі доведеться трохи потерпіти… До того моменту, коли доправиш мене до короля.

Вона гордовито поїхала вперед, спускаючись крутою стежинкою. Річард гмикнув.

— Якось уже дотерплю, — тихо сказав він сам собі.

Схили справді виявилися крутими, і вже зійшло сонце, коли вони спустилися. Ліс біля підніжжя гори перетинав доволі крутий яр, то там, то тут із зелених чагарів стирчали величезні камені, немов охоронці на варті. Мандрівники розташувались у затишній розпадині між великих каменів, які утворювали півколо, та взялися розсідлувати коней.

Еріка зачаровано провела рукою по синявій поверхні каменю.

— Мені здається, він дуже старий… — замислено мовила вона. — Якесь дивне місце. Нянька розповідала мені, що вони ще зустрічаються в дрімучих лісах.

— Хто? — запитав Дік, який уже діловито волочив цілий оберемок хмизу.

Виявляється, поки вона тут розглядала таємничі камені, він устиг назбирати дров.

— Ну, ці прадавні капища з каменів — кромлехи. Це священні місця, де молилися друїди. Кажуть, ночами це каміння світиться.

— Тобі потрібна нова сукня, — ще діловитіше зауважив шотландець, скидаючи свою ношу на землю.

— Що? — здивувалася дівчина.

— Я кажу, тобі потрібен новий одяг. Цей не годиться. Якщо ти збираєшся в'їхати в Едінбург у цій сукні, то краще вже відразу кричати на повен голос: я наречена, яка втекла від Вільяма Дугласа, за мене обіцяно винагороду!

Еріка відволіклась від побожного споглядання загадкових менгірів і засичала, як розлючена кішка:

— Не смій називати мене нареченою Дугласа!

— Ну, можеш горлати, скільки заманеться, а суть від цього не змінюється, — посміюючись, заявив Дік. — Гадаю, такою тебе вважає вже вся Шотландія.

— Гаразд, що ти пропонуєш? — роздратовано поцікавилась вона. — Де я візьму новий одяг? Може, виткати його з соснової глиці?

— А що, непогана ідея, — схвалив Річард, підходячи до свого сірого жеребця. — Можливо, це хоч трохи виправить твою колючу вдачу.

— Це в мене колюча вдача?! — Еріка задихнулася від обурення. Вона зібралася дати гідну відсіч таким вочевидь несправедливим заявам, але здивовано витріщилася на шотландця, який уже сидів верхи. — Ти куди?

— Хочу проїхатися до найближчого селища, дізнатися, що та як, — невиразно озвався лицар. — Тут неподалік, миль за десять, тримає харчевню один мій старий знайомий… Заодно спробую знайти тобі якусь одежину. Шкода, звичайно, але доведеться знову на якийсь час перетворитися на хлопця.

— Ти що, залишиш мене саму? — жалібно запитала Еріка.

— Слухай-но, я

1 ... 108 109 110 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любов у спадок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любов у спадок"