Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Медлевінґери 📚 - Українською

Читати книгу - "Медлевінґери"

220
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Медлевінґери" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 135
Перейти на сторінку:
сказав Йоганнес. — Коли він побачив паспорт! Бо це настільки геніально! Приховати ім’я Каїн в імені Кевін!

— Можливо, — промурмотів Нісс.

Але Торіл знову похитав головою.

— Не думаю, — сказав він. — Антак же сказав…

— Може, він саме тому і сміявся! — сказав Йоганнес. — Бо воно було неправильно написане! Може бути!

Брітта постукала у двері.

— Йоганнесе! — сказала вона, і з її голосу Йоганнес почув, що цього разу вона й справді хвилюється. — Йоганнесе, вийди-но! Це ненормально!

— Я просто вчу напам’ять, мамо! — гукнув Йоганнес. — Ну, лиши мене в спокої! Для пана Країдлінґа! Він завжди такий суворий! — Він згадав, що справді мав зробити домашні завдання для Країдлінґа, і застогнав. — Будь ласка, мамо!

— Ти точно здоровий? — перепитала Брітта.

Злякавшись, що мати може підглянути у замкову шпарину, Йоганнес миттю опинився біля дверей і став перед ними.

— Та все о’кей! — відповів він. — Я зараз прийду на кухню!

Брітта зітхнула.

— Мені це видається дивним, — пробурмотіла мати, і Йоганнес почув, як вона повільно попрямувала на кухню. — Хай йому грець, тому приватному життю! Вічно замикається! Вічно балакає сам із собою!

Йоганнес побіг назад до ліжка і впав на підлогу.

— Я справді думаю, що це він! — прошепотів він. — Йому це ідеально підходить! Він такий огидний! І завжди вимагає гроші!

— Але чому він шантажував тебе через якихось кілька монет, якщо вже давно чекає на велике золото? — запитав Торіл. — Це ж нелогічно.

— Бо він просто підлий! — сказав Йоганнес. — Або тому, що підозрював, що я щось знаю, і хотів тримати мене на гачку.

Нісс глянув у зошит.

— Знаєш що, Йоганнесе? — сказав він. — Якщо він Каїн і знає про медлевінґерів — чому він так перелякався, коли я вчора з’явився?

— Без поняття! — розлютився Йоганнес. — Бо ти був невидимий, а він ще ніколи не зустрічав невидимого медлевінґера. Бо поняття не мав, що крім Антака і Ведура тут є ще хтось із вас. Бо боявся, що ти в курсі його темних справ. Бо він не хоче, щоби його друзяки про щось здогадалися. Може бути тисяча причин!

Нісс кивнув.

— Може, — сказав він.

— Так, але знаєш що, Йоганнесе? — сказала Моа, і Йоганнес вже з її голосу зрозумів, що вона теж не на його боці. — Коли Нісс був на килимовому складі, вночі, тоді він чув Каїна. І це був чоловік.

Йоганнес подивився на неї і зрозумів, що тепер все пропало, байдуже, які аргументи не прийшли би йому на гадку.

— Звичайно, — розчаровано сказав він. — Це так, правда, Ніссе? То був чоловік.

Він зітхнув.

— Піду заспокою Брітту, — сказав він. — Ви маєте рацію. Каїн був чоловіком. А Кевін лише хлопчик.

Він встав і пішов до дверей.

— А так гарно все складалося! — сумно промовив він. — Але що поробиш.

Торіл замислено дивився йому вслід.

— І все-таки, — промурмотів він, — ця думка не є аж такою дурною.


Йоганнес ще ніколи не був таким невиспаний. Він проспав цілу суботу. Брітту, яка стурбовано схилилася над ним, перш ніж піти на роботу, він не помітив. А коли вона пішла, Моа була змушена злетіти на його ковдру і розбуркати його, щоби він нарешті дав їм поїсти.

— Ви могли б і самі собі щось взяти в холодильнику! — невдоволено сказав він.

— Ми втратили цілий день! — буркнула Моа. — Ми сьогодні нічого не дізналися! Певно, якщо ти тільки й робиш, що спиш!

— А що ми мали би дізнатися? — запитав Йоганнес, виглядаючи крізь вікно кухні на подвір’я. Пошматований бамбук усе ще лежав величезною купою в кутку. — Де нам тепер шукати? Ми взагалі більше нічого не знаємо!

— Але принаймні на килимах? — озвався Нісс. — Байдуже, чи Томас Каїн, чи ні, ти міг би завтра на килимах…

— Завтра неділя! — сказав Йоганнес. Витягаючи з холодильника хліб і ковбасне асорті, він із здивуванням зауважив, що зголоднів. — Склад зачинений. До того ж там поряд Музей прянощів і Афганський музей. У неділю там купа туристів! Гадаєш, можна так просто вдертися туди, а всі подивляться і поплескають в долоні?

Він взяв собі кружальце копченої ковбаси і обгорнув ним квашений огірок.

— Ми більше взагалі нічого не знаємо! — вигукнув Йоганнес. Він любив квашені огірки і копчену ковбасу. — Ми весь час думали, що натрапили на слід, а тепер все розвалилося.

— Можливо, — сказав Нісс. — Твоя правда. А можливо, і ні.

Йоганнес витер рота рукою. Потім обгорнув ковбасою другий огірок.

1 ... 108 109 110 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Медлевінґери», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Медлевінґери"