Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Магія у подарунок, Мiла Морес 📚 - Українською

Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

492
0
19.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магія у подарунок" автора Мiла Морес. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 118
Перейти на сторінку:

Як приємно, в мені намагаються знайти щось хороше, але я вже не хочу тут нікому подобатися.

- Віддаю перевагу людям. З ними можна поговорити. І до птахів небайдужа.

Діворсен невдоволено пирхнув, що дало мені зрозуміти: він за столом теж присутній.

- А як щодо котів? - Енріела чи топить мене, чи кидає рятувальний круг, я не розумію.

- Декого знаходжу дуже милим, - відповідаю ухильно, не розуміючи, про яких котів ми зараз говоримо.

- Хотіла колись завести кота?

Та що за дивна розмова за обідом?

- Не думала про це. Ми досі про тварин говоримо? - дивлюся в очі Енріелі, бічним зором помічаю усмішку на обличчі Енді, він уже сміється.

- Мила, розслабся, все гаразд. Вони тебе перевіряють, - мій хлопець каже через стіл, а я здивовано ляскаю очима.

- Ми що на оглядинах? Коли вже я зможу ставити запитання? - Мені невесело, роздратування наростає. На цей момент мені вже все одно, не хочу нікому подобатися, не хочу буду зручною, я прагну залишити цей будинок.

- Ти можеш питати про все, люба, - Енріела каже тоном психолога.

- Коли ми з цим закінчимо? Навіщо цей цирк? Я хочу зустрічатися з Енді, а не з Дієном.

-Ти біжиш попереду паровоза. Ми з тобою проведемо ще два дні разом, - Діен накрив мою долоню своєю, чим викликав роздратування в особі брата.

- Я думав, питання будуть ґрунтовнішими. Не дуже кмітлива, хлопці. Енрі, я можу вже зайнятися своїми справами замість цього фарсу? - Діворсен прагне піти так само, як і я.

- Якщо я не можу бути призначеною одному з них, то чому я тут? - Встаю зі свого місця, щоб порівнятися з очима батька сімейства, дивлюся на нього в очікуванні.

- Це питання не до мене, дівчинко.

Діворсен відважив уклін і пішов. Серце з моїх грудей ось-ось вистрибне.

- Есмо, будь ласка, потерпи ще трохи, - Енді дивиться на мене з турботою.

- Я не хочу тут бути. Я хочу піти.

- Ну що ж, ходімо, малятко, - Діен подав мені руку, вже тягне з дому.

- Я не хочу з тобою йти. Відпусти мене, - гарчу на старшого.

- Діене, залиши її, - Енді сказав це в один голос з матір'ю. Енріела заступилася чи то за мене, чи то за Енді – я не зрозуміла. Мою руку розтиснули сильні пальці.

- У нас незвичайна сім'я, як ти помітила, - до мене заговорила Енріела.

- Не применшуйте! У вас божевільна родина. І я не впевнена, що хочу стати її частиною, - кажу надто відверто, а варто було б скромно мовчати.

- А вже хтось пропонував? - Кольнула в саме серце.

- Ні.

- Ну, може, не так вже все серйозно…

Добили, як лежачого собаку.

- Я йду.

Кинула з образою погляд на Енді і попрямувала до дверей.

- Будь ласка, Есмо, залишись, - мені дорогу перегородив чоловік, якого я вже почала вважати своїм. - Вони тебе перевіряють на міцність, - обіймає мене, шепоче на вухо.

- Я хочу додому, у безпечне місце, де мене ніхто не ображатиме.

- Ен, вистачить її лапати. Іди до мене, малятко, я тебе теж обійму, - і мене вже перетягують на себе другі руки, знову відчуваю обійми, але зараз скоріш терплю їх.

- Ходімо на вулицю! – чую веселий голос Енріели за спиною. – Така чудова погода!

Як уміло в цій сім'ї вдають, що все, що відбувається – норма. Ось ми вже на галявині, милуємося природою, мило посміхаємося один одному, хоча моє обличчя зараз швидше гримасує. Я почуваюся білою вороною. Мене ніби приклеїли до картинки не там.

Енді розмовляє з Дієном, бачу, що між ними розгоряється суперечка.

- Ну і що! Потрахалися разок, було досить непогано... Вона гаряча!

- Ти – кретин! Есма – моя!

До нас з Енріелою долетіли уривки розмови, і мене пересмикнуло. Енді знає, що вчора з Дієном була не я, але його все одно це злить. На щастя, Енріела не стала ставити мені запитань. Я рушила у бік братів, але вона зупинила мене короткою фразою:

- Вони самі розберуться.

Старший Девіль взагалі ігнорує те, що відбувається. Читає журнал, сидячи в плетеному вуличному кріслі. Брати вже всерйоз б'ються, щось кричать один одному, заламують руки.

- Добре, давай! - До нас долетів голос Енді.

Несподівано одяг на обох братах змінився. Замість суворих костюмів на кожному тепер шорти та футболка.

У руках Діена з'явився арбалет. Моє серце зробило кульбіт, глухо і болісно. Я вже біжу до них, проігнорувавши рекомендацію матері не втручатися. Переді мною знову прозора стіна, і я ледь не врізалася в неї чолом.

- Діене, не треба, будь ласка! – кричу на весь голос.

1 ... 108 109 110 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія у подарунок, Мiла Морес"