Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна 📚 - Українською

Читати книгу - "Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна"

375
0
27.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Швачка з іншого світу" автора Кучеренко Анна. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 26
Перейти на сторінку:
6 Розділ

Він тримав мене на руках і дивився так... дивно. Ніби ось-ось хотів щось сказати. Щось важливе... Але не міг.

– Даміане, відпусти... будь ласка.

Мої слова подіяли й мене поставили на підлогу. 

Але Даміан був якимось розгубленим, чи що. Він подивився на мене, розвернувся і просто пішов. Спостерігаючи за тим, як він іде, я відчула сором у грудях…

Ну і що це було? Дивний якийсь. 

Знизавши плечима, я продовжила робити сукні й цим відволікатися від пережитого за день. Інакше мене або затоплять сльози, або нападе істерика, або буде все й одразу. 

Так що, спокійно і неспішно працюємо ручками та заспокоюємо нерви.  

 

***

Граф Даміан арнт Граст

День сьогодні був таким сонячним і приємним, що хотілося просто вийти та пройтися вулицями міста. А я все сидів за письмовим столом і перебирав накопичену за тиждень документацію. Робота була до знемоги нудною і гнітючою.... Саме тому я хотів якнайшвидше її позбутися, закипаючи при цьому дедалі більше. А все чому? Та тому, що поруч одні нездари, і, щоб усе вийшло, потрібно робити все самому.

Від роботи мене відволік стукіт. Галін, мій дворецький, увійшовши, подав мені конверт.

– Мессир, лист від графа Айсвуда.

З чого раптом лист? 

Я розкрив конверт і вчитався в текст. Там було всього чотири слова, але вони змусили мене негайно вирушити в маєток Айсвудів.

– Галіне, мені потрібно терміново відлучиться... Коли повернуся, не знаю, – я увійшов у магічний портал, який переніс мене прямо в кабінет графа.

Той сидів і дивився в нікуди, а навпроти сиділа його дружина: така ж бліда і похмура. 

– Що це означає? – я потряс листом біля обличчя чоловіка. – Ви ж казали, що вона вже ніколи не повернеться. Ви стверджували, що вона померла! То як, чорт забирай, це розуміти?!!!!

Врешті мій голос зірвався на крик. Мене чимало так калатало. І я почав ходити туди-сюди, як заведений.

– Ми теж думали, що це кінець і вирішили провести обряд вигнання, але після нього вона повернулася. Погляд, манера поведінки і навіть аура повернулися!

 

– Я вам не вірю, графе Айсвуд. Після такого не повертаються!

 

Не бажаючи продовжувати слухати цю маячню божевільного, я вирушив назад у свій маєток. Жодного бажання розбирати документи в мене, відповідно, більше не було. Хотілося як мінімум когось придушити, а як максимум – спопелити. І я вирушив на поле для поєдинків. Слуги шарахалися від мене, як від прокаженого, і тут же зникали.  Воно й не дивно, адже в мене на обличчі була неприхована лють.  

 

Мені потрібно було виплеснути злість. Злість на себе, на той день і на чортову долю.  

 

Прийшовши на місце, я спопелив пару дерев'яних стовпів. Не допомогло. Потім узяв велике каміння і порозбивав його. Нуль ефекту. Та що ж таке!

 

Я сам собі був схожий на загнаного звіра. Звіра, що сам зайшов у клітку і тепер не міг із неї вийти…

 

Не знаю, чим я керувався, тільки мій інтерес і мій же поганий характер зіграли зі мною злий жарт. Я ходив навколо ательє, в якому працювала Міріада, але ніяк не міг знайти в собі сил увійти в нього.

Зрештою ноги самі принесли мене в кондитерську, а потім – фатум долі або як це ще це назвати! – двері відчинилися, впустивши в приміщення Міріаду.

Каюся, я не зміг стримати уїдливого випаду в її бік. Але вона просто привітала мене, а все інше благополучно пропустила повз вуха.

Ні, цього не може бути... Вона не могла повернутися після стількох років. Просто не могла!

Я втік через портал до себе в кабінет і почав кидатися з боку в бік. Не знаю, скільки часу минуло, тільки я почав чути голос. І цей голос належав Міріаді: вона попросила про допомогу. А скоріше почала благати... 

Коли я допоміг їй, то думав лише про одне: вона не справжня. Не справжня! Вона не колишня Міріада, ні, це фізично неможливо.

І, коли я прийшов до неї в ательє, то зрозумів, що помилився. Вона справжня: ця дівчина, зосереджена на сукні, була справжньою Міріадою. І тепер я просто не знав, що мені робити. І як тепер бути…

 

***

 

Прокидаюся від шуму. Різко підриваюся з ліжка і перший час не можу зрозуміти, де перебуваю. Озирнувшись, розумію, що так і заснула в ательє. Причому не на найзручнішому сидінні. Шия і спина затекли, все боліло. Уууф, більше ніколи не буду спати в кріслі. Ну або хоча б постараюся не робити цього...

А тим часом в ательє влетіла зла Гортензія і вирушила прямо до себе в кабінет. Ляснула дверима так, що я аж штукатурка посипалася! І чому люди щоранку такі злі, невже не можна хоча б раз прийти з посмішкою на обличчі. Так ні ж, усі похмурі та злі.

Я встала, потягнулася і бадьорою ходою вирушила в кабінет, а там Гортензія вогкість розводить: плаче вона, простіше кажучи.

– Гортензія, тільки не кажи, що вже знову щось сталося. – Подивившись на мене, жінка розплакалася ще більше, ніж раніше. – Так, заспокойся і поясни, що трапилося. Так, вди-и-и-х-видих. Молодець, а тепер поясни, чого ти ревеш!

– Виходжу я, значить, з дому, а там мій чо-о-о-ловік... колишній. Прийшов сказати, що тепер будинок і ательє не мої-ї-ї-ї-ї. Він їх забрав і віддасть тільки, якщо ти розва-а-а-жиш його, розумієш?

– От же гнида! Як у нього взагалі вийшло це зробити?

– Я незна-а-а-ааю-ю-ю-ю! – і знову сльози.

Та що ж таке, що не день, то неподобство якесь! Хотіла було щось сказати, заспокоїти нещасну бідолаху, але задзвенів дверний дзвіночок, і я зі словами "зараз прийду" вирушила вниз. А там Даміан стоїть і дивиться на мене якось дивно.

– Ви до кого, графе?

Але мене проігнорували та вирушили просто нагору в кабінет до Гортензії. Ну і нехай іде, мені-то що...

Через п'ять хвилин Даміан і Гортензія вийшли. Я так і не зрозуміла, що такого особливого сказав Даміан Гортензії, тільки вона аж сяяла від щастя?

Спустившись, чоловік уважно подивився на мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна"