Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

- Ну що ж, дитинко, вітаю! Ти робиш успіхи, - заявив Фрезов Ігор Сергійович, вальяжно розвалившись на диванчику заміської кафешки.

- Ви про що? - понуро цікавлюся. 

На зустріч він мене витягнув о восьмій ранку. Я не виспалася. Болить голова від випитого напередодні вина. А ще не дає спокою висловлювання Марата "мені потрібна жінка". Я не ревную і мені не боляче, просто прикро. Відчуваю себе аперитивом перед основною стравою. Неприємно і тільки! Так, є проблема! Але з фізіологією, навіть із таким потужним подразником як Марат, можна впоратися. Тим паче, я від самого початку знала, що ми, рано чи пізно, переспимо. Залишалася надія на те, що після сексу з ним мої гормони заспокоються. Інша справа, якщо з'являться почуття! Це вже біда. У такого чоловіка дуже легко закохатися і загубитися в ньому. А це загроза для кожної дівчини. Для мене ж стане фатальною помилкою.

- Як пройшло вчорашнє побачення? - він ігнорує моє запитання і змінює тему.

- Загалом непогано. Марат грається, розтягує задоволення, - мляво усміхаюся, - Днями з'явиться. Думаю, ще дві три зустрічі і здамся. Буду дивитися за обставинами.

Мовчу про те, що вчора вже майже здалася. Не можу позбутися думки, яка відвідує мене не вперше, що не такий Марат уже й виродок, як мені навіювали. Ось, наприклад, учора, які б мотиви ним не керували, він зупинився і мене привів до тями, хоча сам ледве стримувався.  

- Добре! - схвалює мої подальші дії, - Тільки днями він не з'явиться.

- Чому?

- Дроздова немає в місті.

Адже я не засмутилася? Адже я не чекаю, з передчуттям, нашої зустрічі? Звичайна фізіологія! Тільки вона! Знову нагадую собі і по тілу проходить тремтіння бажання, при мимовільному відтворенні вчорашньої сцени, коли Марат хапає мене за шию і піднімає над підлогою, не завдаючи болю і не викликаючи задухи. Як він примудрився підняти п'ятдесят кілограмів живої ваги однією рукою, за таку тендітну частину тіла, як шия, не заподіявши при цьому жодного дискомфорту, а тільки збудивши?

- Можливо цей сучий син до брата подався. Шкода, що цю худобу неможливо відстежити, - його обличчя, як завжди, змінюється, варто виникнути непідвладній йому ситуації. 

Ось дивлюся я на Фрезова і думаю: є дві людини з великими грошима і владою. Він і Марат. Якщо забрати в обох усе, то що вийде? Перший, впевнена, перетвориться на звичайну середньостатистичну одиницю суспільства, якщо не гірше. Ну немає в ньому ніяких особливих якостей або особливостей, крім тих, що дають гроші. З другим думка неоднозначна. Сказати стовідсотково неможливо. У Марата відчувалася порода, не та вроджена із "золотою ложкою в зубах", а вигризена з життя. Такий і без нічого залишиться лідером. Та й надовго він навряд чи залишиться недостатнім. Натура не така. Борець по життю. Це видно неозброєним поглядом. Ще мені здається, що він ніколи не бреше. Не тому, що такий правильний, а тому що йому це не потрібно. І з ним я зібралася грати, образно кажучи, в шахи. Де мій суперник набагато розумніший і досвідченіший, а я лише профан, що намагається змахлювати "відкритим декольте".  

- Гаразд, відволікся я на демагогію. Було б так просто, я б тебе не підключав. Я до чогось вів? Зацікавила ти Дроздова не слабо! - у самого навіть очі засяяли від задоволення.

А в мене мурашки забігали по шкірі, але мовчки чекала на продовження, і воно не змусило себе чекати:

- Його служба безпеки пробиває тебе.

- Це не показник! Швидше за все він усіх перевіряє, - я засмутилася.

Те, що Марат зацікавлений і так зрозуміло. Тільки зацікавленість його спрямована лише на одне. Я сподівалася на щось вагоміше.

- У тому то й річ, що не всіх, - задоволено засміявся Фрезов, - Замахаються його люди перевіряти всіх баб, яких він трахає. Та й навіщо? Баби для нього витратний матеріал. На один раз. Тебе, мабуть, вирішив притримати.

Хоча мене й покоробило подібне висловлювання про жінок, всередині все ж солодко занило. Усе та сама фізіологія, тверджу собі.

- Звідки ви знаєте?

- Про баб? - усміхається, вперто не змінюючи платівку.

- Про останні події, - відповідаю різкіше, ніж слід було, - Ви занадто добре обізнані про його справи.

- Є свої джерела, - відмахується він, - Крихітко, не напружуй свою гарненьку голівку. Тобі є чим зайнятися, крім цього.

Звучить як "Спокушай мужика, дитинко, і розсовуй ноги. А в дорослі справи не лізь. Не доросла ще й мізками не вийшла!". Я скривилася. Ігор Сергійович розцінив це по-своєму:

- Заспокійся! Я вже говорив - тобі нема про що хвилюватися. Зв'язати тебе з Марією неможливо.

Мене турбувало це раніше, рівно до моменту знайомства з Маратом. Потім, підсвідомість начебто розділила те, що відбувається, на два знаменних: є чоловік, у якого потрібно будь-яким способом вивудити потрібну інформацію і до якого мене нестримно тягне; є його брат, який убив мою сестру і якого необхідно за це покарати.

Як би там не було, зараз я Стрельцова Ава Олександрівна. Освіту Ігор Сергійович вважав за розумне залишити справжньою, я залишилася студенткою четвертого курсу економічного факультету університету імені чергової видатної особистості. Змінилося все інше. Трикімнатну квартиру в центрі довелося продати. Тепер я була господинею однокімнатної квартири в новобудові на околиці міста. За легендою у мене є сестра. Стрельцова Анастасія Олександрівна. Наразі вона відома фотомодель в Америці. Саме вона купила мені квартиру і оплачує недешеве навчання. А також влаштувала помічником архітектора реставратора в будівельну компанію "Олімп". Підозрюю, це чергова вдячна коханка Ігоря Сергійовича, за своєю справжньою сестрою знаю, що в цьому плані він дуже щедрий. Завдяки кількості вкладених грошей у коригування моєї біографії, людям Марата не буде до чого причепитися.