Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

Джордж Берк легко опустився в крісло поруч зі мною і я бачила, як сяють блаженством його магічні карі очі. А ще між нами вирував такий шалений потік флюїдів, що якби в цій напівтемряві вони світилися, то засліпили б тут усіх, з відомим співаком докупи.

Я на мить заплющила очі й подумала, що все це найпрекрасніший сон у моєму житті, та коли відкрила, Він дивився на мене хижим гарячим поглядом і вперто не відводив очей. Від такої пристрасної уваги, до нестями закохана дурепа, поривчасто зітхнула і вже не хотіла приховувати в собі солодощів, що розливались по всьому тілу.

Під талановитий спів Адріа́но, на піснях якого я виросла й обожнювала їх, Берк схилився до мене ближче і впевнено прошепотів:

– Сьогодні ти вже нікуди від мене не втечеш. Навіть не сподівайся.