Читати книгу - "Піти від невірного, Адалін Черно"

— Повірити не можу, що ми нарешті зібралися, — каже Аліна, коли ми опиняємось за столиком у кафе.

Нас сюди прийшло четверо. Я, моя найкраща подруга Мая, Аліна та Марі. Вони теж мої подруги, але не такі близькі, як Мая. Ми з ними швидше приятельки, але вони теж підтримають у скрутну хвилину.

— Так, довго не бачились. Як у вас справи? — питає Марі, гортаючи меню.

Усі відповідають по черзі, розповідають щось цікаве, що сталося останнім часом. Але коли погляди спрямовуються у мій бік, навіть не знаю, що розповісти.

— У мене все добре. Готуюся скоро народити, — кажу очевидні речі.

— І все? — Марі відкладає меню і стріляє в мене поглядом.

— А що ще?

— Ну, не знаю… Наприклад, чому тебе не було вчора?

Я ковтаю, дивлюся на подругу розширеними від жаху очима. Ніхто з присутніх не повинен був знати, що мене вчора не було. І вже тим паче незаміжня Марі. Що їй було робити на заході бізнесменів?

— Звідки ти знаєш?

— Звідки-звідки… З другом туди пішла. Павло мене запросив, бо посварився зі своєю дівчиною. Яке ж було моє здивування, коли я побачила Динара самого. І поряд із ним, між іншим, цілий вечір крутилася якась білявка. Вона з кимось прийшла з його знайомих, тому що вони довго втрьох стояли, але вона й без свого супутника біля твого чоловіка терлася.

— Марі! — вигукує Аліна, обсмикуючи подругу. — Що за плітки?

— А що? Кажу, що бачила.

— У мене вчора не вийшло піти, тому Динар був один.

— І чим ти таким займалася? — хмикає Марі.

Подруги вже навіть не намагаються її зупинити, мовчки чекають, коли вона заспокоїться. А я не знаю, що відповісти, бо з учорашньої ночі почуваюся якось не так. Я пів ночі не зімкнула очей, тому що Динар, щойно не зміг потрапити до кімнати, розлютився і поїхав. Не знаю, куди й навіщо.

Я крутилася і думала, поки не забулася неспокійним сном під ранок. Поспати мені вдалося кілька годин, а коли продзвенів будильник і я вийшла, щоб піти до близнюків, то зрозуміла, що машини Динара, як і раніше, немає на подвір’ї. Це не перша ніч, яку він проводить поза домом. Йому часто доводилося затримуватися на роботі чи їздити у відрядження, але після сварки він уперше поїхав, і мені досі недобре.

— Я була зайнята близнюками, — намагаюся відповісти байдуже, щоб не розповідати більше, ніж є. — Присутність із другою половинкою начебто не обов’язкова.

— Не обов’язкова, — киває Марі. — Але я на твоєму місці такого чоловіка одного не відпустила б.

— Марі, припини! — рішуче обсмикує її Мая. — Динар і Ясмін дорослі люди, певна, вони спроможні самі розібратися, кому, куди і з ким їхати.

Атмосфера за столом змінюється, але ненадовго. З мого особистого життя дівчатка швидко перемикаються на офіціанта, що підійшов, а потім обговорюють вихід нової колекції в одного модного бренду.

— Засмутилась? — тихо запитує Мая, коли Марі та Аліна відлучаються до туалету.

— Ні. З чого б це?

— Виглядаєш задумливою. Не слухай Марі, вона не відає, що каже.

— Я просто… ми посварилися вчора, — зізнаюся Маї, поки дівчат нема.

З ними про це навіть розмовляти не хочу, соромно тепер після розповіді Марі говорити, що в нас не все гаразд.

— З чого посварилися? Пізно повернувся? Чи тому, що не пішла?

— Що не пішла. Він просив, і я минулого разу обіцяла, але якось… Ти ж знаєш, що це не моє, усі ці заходи, я їх ненавиджу. Я вирішила, що це не так важливо, залишилася вдома, і Динар начебто навіть зрозумів, а потім прийшов злий, засмучений, накричав.

— Сильно кричав?

— Як ніколи раніше.

Щоб втішити, у Маї не залишається часу, бо повертаються дівчата, та й офіціант підходить до нас із принесеним замовленням. Ми в цьому кафе вперше. Воно просте, не пафосне, не одне з тих, куди ми зазвичай їздимо із чоловіком, і не таке, де влаштовують великосвітські раути. Тут середня цінова політика, але пристойне обслуговування та шалено смачні десерти.

Головне, що радує, тут неможливо зустріти дружин бізнес-партнерів мого чоловіка, з якими мені все ж таки пощастило познайомитися. Те, що в нас із ними немає нічого спільного, стало зрозумілим майже відразу. Вони мене запрошували до себе в клуб. Якесь пафосне збіговисько дружин багатіїв. Я взяла контакти, але так і не зателефонувала, бо робити мені там нема чого. Я не цікавлюся тим, що хвилює їх у житті, а вони напевно поняття не мають, що давати дитині від температури, бо цим у них займається няня. Ми різні, і я не бачу жодного сенсу силувати себе спілкуванням із ними.

— Мені, до речі, дуже сподобалось учора. Смачне шампанське та закуски, а чоловіки там… ух! Майже всі одружені, але було й кілька неодружених. Я б ще раз сходила, але здається, що Паша зі своєю мегерою помирився, тож не судилося.

— Як взагалі так сталося, що він узяв тебе? Вона була не проти?

— Вона не знає! — сміється Марі. — Її й так моя присутність у його житті дратує. Якби дізналася, що він мене замість неї взяв, я вже тут лисою перед вами сиділа б. Але вона, звичайно, даремно з ним так перед самою зустріччю. Адже знала, що Паша принципово один не піде. Ризиковано отак сваритися напередодні. Якби в мене були справи, він міг би й ескорт узяти.