Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Життя в натхненні, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Життя в натхненні, Михайло Мішин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Життя в натхненні" автора Михайло Мішин. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 16
Перейти на сторінку:
Макіївка

Прийшов у технікум розподіл: потрібні молоді фахівці в Макіївку, Донецьк та інші міста.

У мене подруга була, Уля, а я її називала Юля. І ми з нею вирішили поїхати до Макіївки. Там був великий металургійний завод імені Кірова.

Ми прибули туди, і поставили нас черговими по залізничній станції. У нас була спеціальність “технік підземного транспорту”, це у шахті. А нас послали на металургійний завод. Все одно ми тут всі залізничники. Всі ці знаки та правила ми вивчали в технікумі.

Призначили мене на станцію Чайкіне. Там проходили не лише потяги з металом, а й пасажирські поїзди. Станція була за територією заводу, і я там чергова була по станції. А Юлю призначили на станцію на території заводу. І там ми позмінно працювали.

Жили ми в центрі Макіївки. Отримали місце у гуртожитку. Нас було 4 або 5 людей у кімнаті. Звідти далеко було йти.

Якось я йшла на роботу, а там посадки за містом. Йду я дорогою, а праворуч посадка. Вже недалеко цей роз'їзд Чайкіне. Це була осінь, я була у шинелі. Мені Оля з Никодимом Васильовичем виписали чорну шинель, бо вони залізничники.

Раптом виходять два хлопці, ніж мені показують і кажуть:

- Давай, роздягайся!

Забрали шинель з мене.

- Давай годинник!

Я кажу:

- У мене немає годинника.

- Давай гроші!

- У мене немає грошей.

А сама хитаюсь від переляку. А потім як чкурнула дорогою і бігом до роз'їзду Чайкіне! Кричала по дорозі, страшне! І лишилась я жива і нічого вони мені не зробили.

Я після того перелякалася і знайшла квартиру тут, на роз'їзді Чайкіне. Щоб мені не ходити далеко з міста туди. І там я мешкала у однієї жінки. Вона такі смачні борщі готувала, чудо!

Я працювала без жодного браку. Не було ніяких неприємностей щодо роботи. А ми їздили на завод гроші отримувати, або ще на якісь збори. І ось одного разу начальник дороги мені каже:

- Ми вас переводимо працювати заступником начальника станції.

А я кажу:

- Та я ж не зможу, та я ще не знаю!

- Зможете, впораєтеся.

Роблять наказ і переводять мене на станцію Доменна, заступником начальника. Це мені було ще 21 рік.

Я переживала, звісно. Там 19 паровозів. На кожен паровоз є машиніст і зчіпники. Людей багато.

Станція Доменна обслуговує доменний цех, там де плавиться чавун. У ковші наливають метал, коли він звариться на тій пічі. Тоді паровоз везе цей метал на розливальну машину. На розливальній машині ллється метал у рідкому стані у форми і відразу остуджується холодною водою. Виходять чушки.

Крім розливальної машини ми обслуговували і мартенівський цех, де плавили високоякісну сталь. Там була наскільки тонка апаратура! Там перевіряється скільки якого матеріалу потрібно додати, щоб вийшла високоякісна сталь.

В цьому мартенівському цеху працював старшим майстром Анатолій. Він працював у КВП, це контрольно-вимірювальні прилади.

Мене перевели жити в гуртожиток, який називали “ітеерівським”, інженерно-технічним. Там будівля така гарна, великі приміщення, холи, такі дивани. Там було по двоє людей у ​​кімнаті.

І ото там я познайомилася зі своїм Толею.

Менше ніж за рік ми вже вирішили одружитися та переїхали у Донецьк до його батьків.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя в натхненні, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Життя в натхненні, Михайло Мішин"