Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

Все-таки ми їдемо за обручкою до ювелірного. Обираємо ту, що сподобалася мені, хоча Артем і наполягав на дорожчій та масивнішій.

-Ну, що наречена, моя. Потрібно організувати заручини. А для цього нам потрібна Жанна з її креативом та натхненням.- каже хлопець і дзвонить сестрі.

-Жанно, потрібно зустрітися.- каже їй брат. –Потрібно огрганізувати наші заручини. Так , тобі не почулося.- каже Артем.- Чекаємо на тебе в парку,біля офісу.- вимикає телефон.

-Пішли?.- питає мене та бере за руку.

-Це навіщо?- питаю, намагаючись забрати, але Артем її міцно тримає.

-Щоб не втекла.- каже всміхаючись.- Треба бути уважними. Нас можуть побачити знайомі, або колеги.- каже серйозним голосом на вухо розганяючи мурах по тілу.

Йдемо по парку, шукаючи вільну лавку.

-Присядемо?- питає мене хлопець.

Сидимо мовчмчки, доки перед не приходить Жанна.

-То хто тут заручається? Я чогось незнаю?- питає дивлячись на нас.

-Руслані зробили пропозицію, тому ми маємо її попередити і зробити заручини найближчим часом.- каже брат.

-Ти божевільний!- каже йому сестра.

-Я це саме йому сказала.- кажу я.

-О, ви вже й обручку купили? Гарна.- каже помітивши її на моєму пальці.

-Так, хто ж обирав.- кажу я.

-То, ти допоможеш?- питає Артем нервово.

-А це не перебір?- питає Жанна.

-Перебір буде одруження. Сподіваюся, що до цього не дійде.- каже хлопець.

-Тоді я допоможу. Але якщо це не допоможе, підеш до неї на розмову і проситимеш щоб вона тебе пробачила.- каже подруга.

-Добре, добре.- каже Артем.

-У що ви мене вплутали?- питаю я їх.- Що я Лео скажу?- згадую про милого хлопця, що здатен для мене на все.

-Скажи правду. Перевіриш, чи любить.- каже Артем.

-Нічого поки не кажи.- каже Жанна.

-А що тут відбувається?- питає Лео, зненацька опинившись поряд з нами.- І чому в тебе обручка на пальці?- питає дивлячись на руку.

-Я тобі зараз все розповім.- кажу я і йду до нього.

Беру під руку та розповідаю правду. Не хочу будувати стосунки на брехні.

-Ти ж розумієш, що мені не приємно, коли тебе обніматиме інший хлопець. Та й ця гра ваша досить нечесна, щодо цієї дівчини.- каже Лео.

-Я розумію. Але ми просто помиримо коханих. Нажаль такими шляхом.- кажу я.

-Дивний цей хлопець.- каже Леонід.

-Мабуть дуже кохає.- кажу я.

-Мені не дуже подобається вся ця ситуація.- каже мій хлопець.

-Пробач, що я не розказала  тобі раніше.- каже зустрічаюся з його поглядом в якому безпечно та надійно.

-Ти мені не байдужа. І я сподіваюся, що ти не перейдеш дозволені рамки. Я тобі довіряю.- каже він та цілує в скроню.

За весь цей час  мені дуже добре було з ним. Але тремтіння в тілі та мурах, як з Артемом я не відчувала. Нічого! Скоро весь цей фарс закінчиться і я буду собі спокійно жити!

-Я люблю тебе!- каже обіймаючи.

Я мовчу, бо поки цього сказати не можу.

Вечір закінчується прогулянкою до мого будинку.

-Дякую, що провів.- кажу я і цілую його в щоку.

-Для тебе, готовий на все.- каже він дивлячись на мене закоханим поглядом.

-Бувай.- кажу я.

-Солодких снів.- каже Лео мені вслід.

Щаслива заходжу в квартиру.

-Ну, як розмова з коханим?- питає Жанна.

-Все добре.  Він звісно не в захваті, але сказав, що довіряє мені.- кажу я роззуваючись.

-Це добре. Тому давай продумаємо ваші заручини. Дуже жаль, що вони не справжні. Я була б рада, якщо б ви з Артемом були коханими насправді. - каже замріяно Жанна.

-Не вигадуй!- кажу я.

-Не вигадую. Між вами є якась хімія, але поки вона допомагає вам грати  гарно роль.- каже подруга.

-Отож. Це лише роль.- кажу я, намагаючись сама  в це вірити.

 Що ж побачимо, що вийде з планів наших героїв.  Сподіваюся, ніхто потім не буде шкодувати.

Дякую, що підтримуєте мою книгу вподобайками.

 Ваша ІРЕН ВАСТРО.