Читати книгу - "ХелловІн , Arachne "

Зрештою, дідусь ставить монстру шах та мат. Монстр, який готувався до тріумфу та вечері з душ, дивиться на дошку і розчаровано гарчить:

Монстр (розчаровано): "Чорт! Я програв!"

Замість того, щоб пожирати душі, монстр розчаровано встає, розуміючи, що йому доведеться піти з ганьбою. Він зітхає і каже:

Монстр: "Добре, старий, ти переміг. Я піду, як обіцяв. Але запам'ятай: я повернуся, і наступного разу я обов'язково виграю!"

Монстр зникає у клубах диму, залишаючи сім'ю у змішаних почуттях: з одного боку – полегшення, з іншого – здивування.

Фергус (посміхаючись): "Ну що, кому ще хочеться зіграти?"

Сім'я, все ще приголомшена, починає сміятися з того, як це все безглуздо обернулося. Гарбуз, спостерігаючи за цим, розуміє, що його останній план теж не спрацював, і зло шепоче про себе, що він ще повернеться з новими підступами.

Каспер підлітає до Фінну і жартівливо шепоче йому на вухо:

Каспер (посміхаючись): "Здається, дідусь врятував усіх. Хто б міг подумати, що шахи можуть виявитися страшнішими за чудовиська?"

Фін посміхається і киває, а сімейна пригода триває, з кожним кроком все більш абсурдна і комічна, але при цьому не менш захоплююча.

***

Після перемоги дідуся в шахах з монстром і його несподіваного відходу, Фін і Мері починають думати, як же все-таки покласти край злісному гарбузу, який явно не збирається відступати. Каспер пропонує знайти спосіб у старовинній дідусевій книзі заклинань, яка, за чутками, зберігає потужні древні чари.

Фін: "Мері, пам'ятаєш ту стару книгу, яку дідусь завжди ховає на горищі? Думаю, там можуть бути заклинання, які допоможуть нам позбутися гарбуза назавжди."

Мері (кивая): "Так, я бачила її на полиці серед купи старих речей. Дідусь завжди казав, що це його найцінніший артефакт."

Каспер, дізнавшись про це, вирішує допомогти їм дістати книгу, оскільки вона є надто високою для дітей. Він легко проходить крізь стіни, піднімається на горище і повертається із запиленою книгою в руках.

Каспер (з посмішкою): "Ось вона! Тепер залишилося тільки знайти правильне заклинання."

Фін, Мері та Каспер починають гортати сторінки старої книги. Вони знаходять безліч дивних і незрозумілих заклинань, але нарешті зупиняються на одному, яке здається придатним для їхньої ситуації.

Фінн (який читає вголос): "Для вигнання злих духів і зупинки темної магії потрібно об'єднати силу всіх членів сім'ї... Кожен має внести свою частку енергії, щоб заклинання спрацювало."

Мері (похмуро): "Отже, нам потрібно, щоб усі брали участь, навіть якщо вони не вірять у це."

Каспер: "Не хвилюйтеся, я допоможу переконати всіх. Але краще поквапитися, гарбуз явно не чекатиме."

Фін і Мері за допомогою Каспера йдуть по дому і намагаються умовити всіх членів сім'ї брати участь у заклинанні. Це виявляється нелегко: мама і тато все ще в шоці після всіх подій, дідусь все ще натхненний своєю перемогою в шахах, а бабуся зайнята спробами заспокоїти кота, який так і не прийшов до тями після зустрічі з прикрасами.

Фін (наполягаючи): "Мама, тато, дідусь, бабуся, нам усім потрібно зібратися разом! Це єдиний спосіб зупинити цей злий гарбуз."

Фергус (жартівливо): "Ну, якщо ми вже впоралися з монстром, чому б не спробувати і заклинання? Хоча я віддаю перевагу шахам..."

***

Вся сім'я збирається у вітальні, де Фін та Мері пояснюють, що треба робити. Кожен повинен вимовити свою частину заклинання, тримаючи один одного за руки. Гарбуз, відчуваючи загрозу, що насувається, починає посилювати свою магію, влаштовуючи в будинку справжній хаос: предмети починають літати, картини криво висять на стінах, а вогонь у каміні палає яскравіше.

Гарбуз (злісно): "Ви думаєте, що зможете мене зупинити? Ви жалюгідні дурні!"

Але сім'я, хоч і трохи налякана, вирішує не здаватися. У фінальний момент, коли всі тримаються за руки, Каспер допомагає їм зосередитися та спрямувати свою енергію у правильне русло.

Фінн починає вимовляти заклинання першим, потім Мері, за ними мама, тато, дідусь та бабуся. З кожним сказаним словом будинок починає заспокоюватися, а злісний гарбуз повільно втрачає свою силу. Її яскраві вогники гаснуть, і вона починає танути, наче під впливом невидимого тепла.

Каспер (радісно): "Так тримати, ще трохи, і вона зникне!"

У вітальні панує напружена атмосфера. Сім'я стоїть у колі, тримаючи один одного за руки, готуючись до виконання заклинання. На всіх обличчях видно тривогу, а й рішучість. Проте вже з перших слів все починає йти за планом.

Фін (трохи запинаючись): "О, духи стародавні... ізг... ізг... (пошепки) Мері, як там далі?"

Мері (шепоче у відповідь): "Ізг... згладьте зло з цього будинку!"

Раптом мама, нервуючи, вимовляє слова неправильно, і замість вимовити свою частину заклинання, вона випадково починає читати список покупок на завтрашній день, який запам'ятала.

Мама: "Купити хліб... ой, вибачте! Згладьте зло... зло з дому..."

Дідусь, теж трохи розгубившись, забуває правильні слова і замість заклинання починає співати стару ірландську пісню, яка колись допомагала йому заспокоїтися.

Дідусь (співає): "Ой, там на пагорбі зеленому, ой, дощ йде над будинком..."

Шон (пошепки): "Тату, не та пісня!"

Тим часом, Каспер, намагаючись допомогти, випадково перевертає книгу нагору ногами, і сторінки починають пурхати по всій кімнаті. Він намагається зібрати їх назад, але лише додає ще більше хаосу.

Каспер (нервуючи): "Ой, вибачте! Ось вони... чи ні? Ох, це заклинання чи рецепт супу?"

У цей момент зловісний гарбуз, О'Грім, ще більше посилює свої чари, і предмети в будинку починають літати по кімнаті. Картини криво висять на стінах, і з каміна вириваються язики полум'я. О'Грім шепоче з кутів кімнати, лякаючи сім'ю.

О'Грім (злісно): "Ви не зможете мене зупинити! Я вічно буду в цьому будинку!"

Бабуся, намагаючись прочитати свою частину заклинання, кидає окуляри і починає наосліп махати руками у спробі знайти їх. В результаті вона ненароком зачіпає кота, який тут же кидається у бік дідуся і заплутується у нього під ногами.