Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Становлення Бойового Мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 32
Перейти на сторінку:

Глава восьма. Бойовий Майстер. 

З цими словами я провів його до дверей і перехопив Мію, яка спробувала прослизнути всередину, варто мені було лиш трішки їх відчинити. 
    ⁃    Стоять! - схопив я її за шкібарки - Сьогодні ти ночуєш де інде, я буду займатися справами, що є небезпечними для здоров’я молодих кішок!
    ⁃    Нуууу пааане!
    ⁃    Циц! - у зародку порубав я усі протести - Не обговорюється! 
Спровадивши усіх подалі я повернувся до столу, де стояв ящик з ядрами, та посунув його поки що у сторону, після чого висипав зі сховища усю свою зброю. Ех, жаль, та дещо з цього мені доведеться зіпсувати. Відібрав два кинджали та два списа. Потім покрутив у руках меч, але зваживши, що мечник з мене так собі, щоб зараз тягатися з Бойовими Майстрами, повернув його у сховище, разом з іншими непотрібними мені зараз клинками. Визначившись з цим, сів на стілець і узявши до рук ножа, попередньо зміцнивши його аурою, почав вирізати глибокі довгі дола на лезах кинджалів та вістрях списів. Завершивши з цим, пішов на кухню, знайшов борошно та зробив трохи рідкого тіста у глибокій мисці, з якою потім повернувся назад до столу. 
    ⁃    Будуть вам, сволотам, періжечки! - тихо пробубонів я собі під носа і узявши до руки ядро, з силою роздавив його на пісок, котрий висипав у тісто і ретельно перемішав. 
Тепер лишилось лише заповнити сумішшю доли на клинках, та висушити це над вогнем. Впоравшись, я по кілька разів огортав та розвіював ауру над кожним клинком, звикаючи до змін у балансі зброї. Отримавши задоволення від результату, сховав усе до сховища, і повернувся до двох ядер у ящику. 
    ⁃    Ну йдіть сюди, мої любі! - сказав я як Грейс казала до грошей і створив кола з рунами по центру кімнати. - Зараз ви мені трішки допоможете стати Бойовим Майстром!
Велетенська нестримна мана почала вливатись у моє тіло, пекучим вогнем вона пронеслась венами до серця, запалюючи його як лава. 
    ⁃    Аааргх! - застогнав я від болю та задоволення. 
Ядра монстрів четвертого класу були у десятки разів потужнішими за ядра третього класу, ця сила, якщо поглинати її безконтрольно, могла спалити мене в попіл! Я, наскільки міг, зменшив швидкість поглинання, даючи змогу крові, що кипіла, рознести цю силу до кожного мʼяза, до кожної клітини свого тіла. І ця сила змінювала їх, змінювала сам принцип їх існування, додаючи мітохондріям клітини функцію не лише створювати аденозинтрифосфорну кислоту, але й насичувати цю молекулу моєю власною маною для на порядок більшої енергоємності! Я вже не встигав слідкувати за усіма цими змінами, коли моє тіло перестало поглинати ману з крові, тож усі її залишки, що ще надходили з ядер, почали конденсуватись у маленькі золоті краплини, відносна кількість яких до загального обʼєму крові невпинно зростала. 
    ⁃    Погано! - захрипів я.  
Збільшення кількості чогось при при незмінному обʼємі ще ніколи ні до чого хорошого не призводило. Я відчував, як мої вени роздуваються, а стінки капілярів почали репатись одна за одною, поступово знижуючи тиск у системі кровообігу. 
Нарешті мана у ядрах вичерпалась і усе почало заспокоюватись. Кров, що вже наполовину стала золотого кольору, припинила свою шалену гонитву, повернувшись до свого нормального ритму, вени стали нормального розміру, а їх стінки зміцнились. Порвані капіляри загоїлись а синьова від витоку крові під шкіру поступово щезла. 
Я незворушно сидів, прислухаючись до себе. Бум! Хвиля сили розлетілась від мене навкруги. Бум! Бум! Бум! Не вщухала вона, руйнуючи меблі по кімнаті, вибиваючи вікна та зриваючи двері з петель. 
Я здійнявся на ноги та розвіяв магію навколо себе. Нарешті!  Бойовий Майстер! 
Коли пил всівся я подивився на оточуючий мене розгардіяш. 
    ⁃    А гори воно усе синім полумʼям! - махнув я рукою. 
Пішов на кухню і узяв великий глечик оливи, котру рівномірно розхлюпав по кімнатам. На останок кинув у сторону комина якусь ганчірку і розгатив  на ній глечика з залишками оливи. Горіло воно не синім, а жовтим полумʼям. Коли я вийшов на ґанок, вогонь вже весело тріщав, облизуючи довгими язиками вікна та деревʼяні стелі будинку. У світлі ранкового сонця до мене бігли схвильовані Хек та Мія. 
    ⁃    Бо-бойовий Майстер! - вона зойкнула та впала пʼятою точкою на землю. 
Я як міг придушив силу до рівня воїна третього класу, бо поки було рано розкривати усі козирі. Я був впевнений, що Майстри князя теж не зрозуміють моєї справжньої сили. Хек задоволено і хитро посміхався. Тепер, здається, він почав не лише довіряти, але й вірити у мене і у мій план. 
    ⁃    Я готовий, йдемо? - запитав старого. 
    ⁃    Хвилинку. - Хек розігнав імпровізовану пожежну команду з кухарок та охоронців, що позбігались на полумʼя - Ця халупа має згоріти вщент! Навіть залишки не чіпайте, доки їх добре не промиє дощами!
Гучно роздавав він команди. 
    ⁃    Пішли. - звернувся він вже до мене. 
    ⁃    Хек, - сказав я, коли ми вже виходили з садиби, - скоріш за все, гардимер почнеться дуже несподівано. Тож як тільки ти побачиш, що я сіпнувся, падай на землю і повзи якомога далі від мене, добре? Не спускай з мене очей! 
    ⁃    Добре! - він почав погладжувати свій одяг, привертаючи мою увагу - Цей одяг має четвертий клас магічного захисту. Звичайно, прямого удару Бойового Майстра він не витримає, але і зовсім беззахисним мене не назвати. 
Вже непогано. Спланованою ціллю він точно не є, тож, скоріш за все, ніхто з Бойових Майстрів гамселити його не буде. Ми повільно йшли ще порожніми вулицями до княжого двору і ранкове сонце світило нам в очі. Ми йшли в пастку і обидва знали про це. 
Княжий двір мав величезну територію, високий мур тягнувся обабіч високої брами на кількасот метрів, а його висота не давала заглянути всередину навіть з дахів сусідніх будівель. По суті, це була ще одна фортеця усередині міста. Хек показав лист запрошення та срібну табличку охоронцям на ворота і нас, після деяких вагань, пустили всередину. Біла доріжка вела до великого триповерхового палацу княжого двору. Ввічливий охоронець провів нас до приймальні, та попросив нас зачекати запрошення до аудієнції. 
    ⁃    Усе добре? - запитав я Хека, котрий відверто мандражував сидячи на стільці. 
    ⁃    Я тут був багато разів, - сказав він, - та ще жодного за таких обставин. Це не надає мені бадьорості, якщо відверто. 
    ⁃    Усе буде гаразд, я впевнений, що впораюсь з ними. - заспокоїв, начебто. 
Десь через годину знов відчинилися двері і зазирнув один з охоронців княжого сина. 
    ⁃    Йдіть за мною. - коротко сказав він. 
Нас провели до середини великої зали, у кінці якої стояв високий деревʼяний трон, на якому, пишно вбраний, сидів чоловік років сорока, з густими чорними бровами та тонкими вусиками над верхньою губою. Князь. На перший погляд не здавалось, що він якись деспот, чи тиран. 
    ⁃    Вітаємо вас, князю! - в унісон з Хеком сказали ми, коли нас зупинили кроків за двадцять від трону. 
Охоронець, що привів нас, пройшов іще десять кроків уперед, повернув трохи ліворуч і зупинився, саме напроти ще одного охоронця сина князя, котрий вже був у залі і стояв праворуч. 
Розумно. Навіть якщо я несподівано кинусь на князя, у них буде вдосталь часу щоб зреагувати і зупинити мене, чи приховану зброю, якщо я спробую нею скористатися. Але найбільшу небезпеку я відчував від кремезного чоловіка років пʼятидесяти, що стояв праворуч з троном. Це точно він, Бойовий Майстер середнього ступеня, про якого казав мені Хек. 
Був у залі ще один чоловік, чи навіть дід з покритим зморшками лицем і довгим сивим волоссям, що був ліворуч князя. Погляд його хижих очей лякав не менш за Бойового Майстра праворуч. Маг? Радник? 
    ⁃    Не треба, - князь підняв руку, - я покликав вас сьогодні, щоб особисто почути, з усіма подробицями, що ви бачили у туманному лісі. 
Приємний голос та манера розмовляти. Такі легко привертають увагу людей та завойовують їх серця. Харизму князя неможливо було заперечувати. 
    ⁃    Та маю вам сказати, - продовжив він, - що моя права рука, Вир, буде слідкувати, чи цілком ви щирі і говорите правду. А моя ліва рука, Лен, буде інколи задавати вам уточнюючі питання. Ви згодні з цим?
Оце так допит! Я поглянув на Хека, той на мене. 
    ⁃    Так! - одночасно сказали ми. 
    ⁃    Тоді, - сказав князь беручи келих з рук Лена, - починай говорити ти, Хеку, я слухаю. 
Хек вийшов уперед та почав свою розповідь. Його я слухав в пів вуха, адже і так знав, що там буде лише правда. Я дивився на князя, котрий не виказував жодного інтересу до довгого монологу Хека, адже все це він теж знав. Та він просто відігрує сцену, яку вже давно склав у своїй голові! Але, чортів ти вилупку, цю сцену склав не лише ти один! Ці двоє Майстрів, що стояли ближче до нас, не були проблемою, якщо я буду знати момент їх атаки. Вир стоїть занадто далеко, тобто вони точно розраховують, що ці двоє впораються зі мною. Як же ти хочеш подати їм сигнал? Князю - князю, що ж ти придумав, це має бути щось просте і однозначне. Наказ голосом неможливий, бо ми зреагуємо одночасно, і в мене буде час підготуватися до опору або на втечу. Сподівається, що сили двох Майстрів вистачить незалежно від того, як сильно я буду пручатись? Ні, вистроїти настільки складний план не може людина, що цілком покладається на силу. Та що ж ти, в біса, задумав?! Келих! Твою ж! Ти узяв келих і увесь цей час лиш крутиш його у пальцях, навіть не піднісши до губ. Тож, сигналом майже точно буде впущений додолу келих. А мені тепер треба просто слідкувати за руками князя і не впустити момент, коли він розтисне пальці, що тримають келих. 
… - так ми і вийшли з лісу. - завершив Хек і після кивка князя зробив два кроки назад. 
    ⁃    А ти що скажеш, молодий чоловіче? Тебе ж Анеєм звуть? - князь подивився на мене. 
Я також зробив два невеликих кроки уперед. 
    ⁃    Так ваша світлість, спочатку це було тимчасове ім’я для контракту супроводу, але,  зважаючи на те, що памʼять до мене ще не повернулась, то я вирішив лишити його собі. 
    ⁃    У тебе є, що добавити до розповіді Хека? 
    ⁃    Зовсім небагато, ваша світлість. Таяк я провів у туманному лісі на кілька днів більше за Хека, то можу лише добавити, що зустрічав зграї Ґато кількістю у чотири десятки монстрів, а також тікав від монстрів набагато сильніших за Кмаро, і я маю впевненість, що вони є монстрами четвертого класу, або вище. Точно я сказати не можу з огляду на мою силу. 
Князь повернувся до Вира. 
    ⁃    Це правда, - сказав той, - він говорить правду. 
    ⁃    Що ж, нажаль, це підтвердило мої тривоги, - почав князь, - маю вам сказати, що покликав я вас не лише для цієї доповіді, а й у спробі залучити вас для вирішення деяких проблем князівства, з вашої згоди, звичайно ж. Кілька днів тому я отримав коротку доповідь з застави, що торговий шлях через ліс було зупинено через напади монстрів, тому я подав заявку на їх придушення, котру узяла на себе гільдія авантюристів. Але, після того як вони вирушили, я отримав доповідь від Хека, що виявило недостатність сил авантюристів для зачистки лісу. Тому сьогодні я хочу запропонувати створити спільний рятувальний загін!
Твою ж! Та він же як по нотам!
Князь зупинився, про щось замислившись, а потім продовжив дивлячись на мене:
    ⁃    Анею, ти мені дійсно сподобався. Мати силу воїна третього класу на піку, у твої приблизно двадцять років - це неабияке досягнення навіть для геніїв імперії! І мені дуже шкода, що внаслідок обставин ти втратив пам’ять… Анею, я просто не можу пройти повз і не виказати підтримку такому обдарованому хлопцю. У мене є для тебе пропозиція, вислухай її уважно… Приєднуйся до мене! Давай створимо спільну команду, у яку увійдуть два Бойових Майстра та шість воїнів третього класу з моєї сторони! Ти ж команді надаси свій досвід перебування у лісі та будеш їх провідником. І повір, Анею, винагорода тебе не засмутить! Нажаль, на цей час ми вже втратили гільдію авантюристів тож по поверненню ти зможеш стати новим гільдмайстром нової гільдії. Я обіцяю тобі повну підтримку зі сторони княжого двору перші кілька років, доки ви не зіпнетесь на ноги. Я навіть дозволю відібрати тобі кілька воїнів з моєї дружини у гільдію, поки ти не виростиш своїх бійців. 
Так, пряника він вже викотив, тепер настав час кнута. 
    ⁃    Що скажеш, Анею? Подобається тобі моя пропозиція? - князь не зводячи очей дивився на мене. 
    ⁃    Ваша світлість, я щиро вам вдячний за цю дійсно щедру пропозицію, але мій шлях зараз лежить до королівства Льготе, прошу мене вибачити. 
Князь деякий час мовчки дивився на мене. Тиша у залі давила усіх присутніх. 
    ⁃    Анею, я не хотів до цього зводити наші відносини, але ти двічі здійняв руку на членів князівської родини! Це я теж ніяк не можу пропустити повз своєї уваги. Я, князь, ще раз тебе прошу, подумай і погодься на мою пропозицію, і я забуду минуле!
Ось він, момент, коли треба рвати струни!
    ⁃    Ваша світлість, ви можете, звичайно, звинуватити мене, і будете праві. Та я все одно не приєднаюсь до людини, родичі якої гвалтують дівчат на очах у людей, покладаючись лише на свій статус і охорону! 
Все! Князь зблід від люті після моїх слів. 
    ⁃    Хай буде так. 
Келих полетів униз. 

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 10 11 12 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"