Читати книгу - "Скорочено Пригоди Тома Сойєра"

Раптом волоцюги почали міркувати, звідки тут могли взятися кайло і лопата. Вони боялися залишати свої гроші тут, щоб часом хтось не прийшов і не відкопав. Джо сказав, що забере гроші у номер другий, під хрестом. Раптом він сказав, що ті, хто принесли інструменти сюди, могли сховатися нагорі. Хлопці затамували подих, а індієць Джо пішов до сходів. На східцях почулися важкі кроки. Раптом зогнилі дошки зламалися, і індієць Джо впав додолу серед уламків сходів. Більше він не намагався вийти нагору.

Незабаром волоцюги вислизнули з будинку в темряву і попрямували до річки з своєю коштовною скринькою. Том і Гек не пішли за ними, а вирушили в напрямі до містечка іншою дорогою, по горі. Друзі вирішили стежити за індійцем, коли той знову прийде до міста і стане шукати нагоди виконати свою "помсту". Може, таким чином їм пощастить дійти за ним до "номера другого" і забрати гроші собі. Раптом Том з Геком зрозуміли, що помста може стосуватися їх. Вони довго говорили про це і вирішили, що метис, очевидно, мав на увазі когось іншого або принаймні говорив лише про Тома, бо тільки Том давав проти нього свідчення на суді. Дуже, дуже мало заспокоювала Тома думка, що йому самому загрожує небезпека. Він гадав, що в товаристві було б значно легше.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ

ТРЕМТИТЬ І ВИСЛІДЖУЄ

Пригоди цього дня мучили Тома всю ніч. Чотири рази він тримав цей коштовний скарб у своїх руках, і чотири рази скарб зникав, коли Том прокидався. Вранці він навіть думав, ніби все це трапилося в іншому світі або дуже давно.

Том нашвидку поснідав і пішов шукати Гека. Той сидів на кормі човна-душогубки. Вигляд у нього був дуже сумний. Гек жалів, що вони залишили ці кляті інструменти під деревом. Якби їх там не було, гроші були б у їхніх руках.

Том вирішив, що їм обов'язково треба вислідити індійця. Хлопці дійшли до думки, що "номер два" — це номер кімнати у корчмі. У містечку було тільки дві корчми. Том швидко довідався, що в кращій корчмі, в номері другому давно жив молодий адвокат. У гіршій корчмі номер другий був якийсь таємничий. Син корчмаря розказав Томові, що ця кімната була завжди замкнена і з неї виходять тільки вночі. Задні двері цього другого номера виходили у маленький завулок між корчмою і старим складом цегли. Том і Гек придумали роздобути побільше ключів і першої ж темної ночі піти туди й спробувати відімкнути ці двері. Гек мав слідкувати за індійцем Джо, бо той казав, що збирається зайти до містечка і ще раз пошукати нагоди здійснити свою помсту.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

У ЛІГВІ ІНДІЙЦЯ ДЖО

Цього ж вечора Том і Гек до 9 години блукали поблизу корчми. Один пильнував здалеку вхідні двері, а другий — двері, що виходили в провулок. Ніхто не ввійшов до провулка і не вийшов звідти. Згодом Том пішов додому, а Гек вартував ще до 12 ночі.

У вівторок хлопцям так само не пощастило. У середу теж. Але в четвер Том втік із дому, взявши бляшаний ліхтар своєї тітки і великий рушник, щоб прикрити ліхтар, коли буде потреба. Ліхтар він сховав у Гековій діжці з-під цукру, і обидва стали на чати. Об одинадцятій годині корчму зачинили і погасили в ній світло. Ніхто не входив у провулок і не виходив звідти. Том витяг свій ліхтар, засвітив його в діжці, туго обгорнув рушником, і обидва сміливці нишком поповзли в темряві до корчми. Гек стояв на варті, а Том увійшов до провулка. Гек довго чекав друга, а потім Том прибіг і сказав, що треба тікати. У зруйнованій різниці край містечка, куди вони прибігли, Том розповів, що двері у номер два були зовсім не зачинені, а коли він зайшов, то побачив п'яного індійця Джо, який спав. Гек сказав, що тепер саме час забрати скриньку, але Том вважав, що не варто ризикувати, бо біля індійця лише одна порожня пляшка. Тож хлопці вирішили, що Гек буде стежити щоночі, поки не станеться так, що індійця не буде в кімнаті. Тоді Гек покличе Тома і вони викрадуть скриньку.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ

ГЕК РЯТУЄ ВДОВУ

У п'ятницю вранці Том почув радісну звістку: з канікул повернулася родина судді Течера. Том зустрівся з Беккі, і вони чудово провели час. Наступного дня мав відбутися пікнік, на який були запрошені всі діти містечка.

Тієї ночі Гек не подав сигналу. Зранку усі діти під крильцем кількох юних леді і джентльменів сіли на пароплав, який повіз їх на другий берег. Сід хворів і не міг узяти участі в цій прогулянці; Мері лишилася вдома, щоб йому не було нудно. На прощання місіс Течер сказала Беккі, щоб вона заночувала в якої-небудь дівчинки, що живе біля пристані, бо пароплав повернеться пізно. Том вмовив дівчинку ночувати з ним у вдови Дуглас, бо там завжди дають вершкове морозиво. Хлопець згадав, що цієї ночі Гек може прийти і дати сигнал. Та все ж таки Том не міг відмовитися від наміру погуляти у вдови Дуглас.