Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки" автора Інга Квітка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 29
Перейти на сторінку:

Мені в голову закралася думка, яка, ох, якби мені не хотілося, щоб вона підтвердилася. 

— В цьому лісі є хтось такий сильний, як Вітер, чи нам доведеться зустрітися з чудовиськами, які набагато гірше навіть за нього? — останню думку я сказав вголос. Іванка почула. 

— …ти зламав ту, кого так сильно кохав і заради кого? Чаклунки, яка ніколи не відпустить тебе звідси. 

— Мені й не треба було залишати цей ліс. Я єдиний, хто погодився одягнути на себе кайдани добровільно. Адже Володарка пообіцяла мені, що ніколи не завдасть шкоди Диво-квітці. 

— І виконала. А знаєш: чому? Невже ти не здогадався, що Володарка і не збиралася цього робити. Сила зцілення — надто важлива, але залежить від пелюстки. Тож якщо її Володарка візьме один раз собі квітку, то тільки один раз і скористається тими пелюстками які є, а допоки Диво-квітка жива, її коріння у землі, пелюстки, які мають дар зцілення постійно оновлюються. — пояснив Крук. Його голос все ще звучав занадто суворо. — Шкоду Диво-квітці завдав ти й тільки ти. — продовжив Крук. — Тож скажи мені, Вітру, чи варто тобі продовжувати переслідувати звичайного, маленького кролика та дівчинку, які на відміну від тебе, мене та будь-кого в лісі, не володіють жодними чарівними вміннями. Вони легка здобич. Володарка відправить за ними когось іншого, мм, — крук удав вигляд, наче задумався, — скелю охороняє сам знаєш, хто. Він гірший за тебе, — Крук не назвав, кого має на увазі.  

— Отакої, — прошепотіла Іванка. — Тобто Вітер — не найстрашніше чудовисько в цьому лісі? 

Не стану брехати, я теж злякався, але коли почув від Іванки, що їй теж лячно, спробував показати, що ні крапельки не боюся. Врешті, мусимо повірити в себе, інакше не бачити нам Різдвяної зорі, як власних вух. 

— Тож, — Крук тим часом продовжував вмовляти Вітер відпустити нас, — пропоную тобі дозволити їм спробувати піти, а я на знак вдячності розповім тобі дещо про Диво-квітку. Хтозна, можливо — це змінить твоє бажання носити кайдани. На відміну від тих, кого повністю зачарувала Володарка лісу, ти розумієш і можеш вибирати на чий бік стати. Як думаєш? — спитав Крук і помахав нам крилом за спиною. Він натякнув нам, аби ми йшли, поки ще залишалася така нагода. 

Що сказати? Двічі нам з Іванкою повторювати не довелося і ми поспішили продовжити свій шлях. Хоч нам обидвом було цікаво, що крук зібрався розповісти Вітру про Диво-квітку. 

— Вона жива? — з надією спитала Іванка. 

— Не знаю, але не думаю, що птах брехатиме Вітру. Він не схожий на брехуна.  — сказав я, перестрибуючи через невелику гірку снігу. 

— Я теж так думаю та й Вітер не видається таким злим, як ми думали спочатку. — відповіла Іванка й обернулася. — Пухнастику, ми знову відійшли від стежки. Нам он туди, — й вона показала, як ми можемо скоротити шлях, аби повернутися, куди треба. 

— Ти ще його виправдовуєш? — набундючився я. — Якби ти знала, чого я тільки не натерпівся, коли тікав від Вітру. Знаєш, коли ти всього лише кролик… — почав я. 

Але Іванка не дослухала мене і перебила: 

— Досить! Хвилину тому, ти виявив неабияку сміливість і не вперше. Тож перестань. Так, ти кролик, Пухнастику, і цього не змінить ніщо на світі. Немає таких чарів, аби хтось з нас став інакшим. Проте віщунки виявилися також добрими й справді допомогли нам. Вони показали тобі, що перемогти Володарку лісу під силу тільки тобі. Віщунки в тебе вірять, я в тебе вірю, крук в тебе вірить і вже навіть ти сам, нарешті потрохи починаєш вірити в себе. З цієї миті, будь ласка, більше ні слова про те, що ти, — вона подивилася на мене, — ні на що не здатен й ти всього лише маленький кролик. Домовилися? 

— Домовилися. — повторив я за нею. Сподіваючись, що дійсно вперше в житті, не дивлячись на те, що я звичайнісінький кролик, який не володіє жодними, чарівними вміннями, таки є особливим і хто знає, може мені дійсно вдасться перемогти Володарку? — і якщо вже казати геть все, що я думаю, — вирішив зізнатися я, — то добровільно погодитися вдягнути на себе кайдани й назавжди залишитися в цьому лісі тільки через кохання — цей вчинок Вітру не можна назвати поганим, не дивлячись на те, що він мені не зрозумілий, — поспішив додати я. 

— Ех, кролику, ми багато чого не знаємо і скоріш за все й не дізнаємося та чи треба це нам? 

— Я б хотів побачити Диво-квітку. Шкода, що Вітер заподіяв їй зла. 

— Так, шкода, — погодилася Іванка, — але якщо Диво-квітка все-таки жива і ми зустрінемо її, думаю, ми маємо, обов'язково розказати їй про те, що Вітер не хотів завдавати їй болю, зізнатися, що він дуже страждає, щоб вона зрозуміла, як сильно Вітер закоханий в неї. 

— Думаєш — це правильно? 

— Не знаю, Пухнастику, вірно чи ні та вона має право знати, що Вітер вчинив тоді так не зі зла і до того ж він єдиний, хто в цьому лісі вирішив залишитися добровільно. Надто винуватим себе почуває. Дуже шкода і його і її. Володарка лісу багато лихого встигла накоїти. 

— Невідомо, скільки всього ще зробить. — погодився я, підстрибуючи вгору. — Мені здається, чи стало трохи тепліше? 

— Стало, Пухнастику, — Іванка хитнула головою. — Напевно, Вітер послухався крука і можливо таким чином хоче нам допомогти. Зупинись, — неочікувано вигукнула дівчина і застигла на місці. Я зробив те саме. — Ти нічого не помічаєш? 

— Що? — я вигукнув занадто швидко після її запитання, але згадав, що тепер маю виглядати більш сміливим, продовжив говорити спокійніше, — ні. Не повертаючи голови, я водив очима з одного боку в інший, але це нічого не змінило. 

Іванка мовчала, а потім опустила голову:

— Подивися вниз. 

Я послухався і зробив те, що вона сказала. Подивившись вниз, я зрозумів, що зараз нам знову доведеться тікати. Єдине, що не варто забувати, так це не сходити зі стежки. 

Наступної секунди, Іванка схопила мене на руки й побігла так швидко, що в мене аж у вухах засвистіло і я знову згадав про історію Вітру та Диво-квітки. 

1 ... 10 11 12 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"