Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

ОЛЕКСАНДРА

Я поверталася з враннішньої пробіжки, наспівуючи мелодію, що грала в навушниках. Підбігаючи до провулку, що недалеко від дому, побачила сірий Land Rover. Дивно, адже його ж я бачила на головній вулиці, де крюк робила...Будь ласка, хай це буде не те, про що я думаю... Минуле не повториться! Чи може в мене паранойя?

Раптом, двері автомобіля відчинилися і за ними показався знайомий силует.

Даміан..

- Ти слідкуєш за мною, чи що?!- Знявши навушники, крикнула йому.

- Ну взагалі то, я випадково тебе побачив на вулиці Данте. Хотів привітатися, поговорити, але ти не почула, от і довелося їхати по слідам. Нема мені більше чим займатися, піджидати тебе всюди.- Зверхньо пирснув чоловік.

- Дуже надіюся на вашу розсудливість. Так, про що ви хотіли зі мною поговорити?

- Я хотів запросити вас на прийом, в домі мого хорошого друга. Він не так давно став головою данського філіалу і через неділю від'їжджає.

- То я тут до чого? В якості кого я там буду?

- В якості моєї супутниці, зрозуміло.

Надіюсь він шуткує...? А ні..нажаль, на лиці всі признаки серйозності.

- Ви уявляєте, що з цього вийде? Поповзе багато непотрібних чуток, особливо, враховуючи минулий прийом, де я була "спец гостею". Мені не хочеться проблем і непотрібних запитань від пресси.

- І чим я можу "запятнати" вашу криштальну репутацію? По моєму, я не найгірший представник для Вас.

- В тому то і справа, мені не потрібні ніякі "ПРЕДСТАВНИКИ". Я віддаю перевагу самотності. Нам більше немає про що говорити. Сподіваюсь, таких випадкових зустрічей більше не буде. Інакше, я змушена буду звернутися в поліцію.

Вже розвернулася, щоб піти, коли відчула міцну хватку на своїх зап'ястях. Шкіру опалило жаром, а тіло мілко-мілко затрясло.

- Алексо, я не розумію...Що з тобою не так?

- В..відпусти..- Ледь промовила крізь зуби.

- Спочатку, дай відповідь.

Свіже повітря за відчуттями, стало геть спертим, а дихати виходило лиш рваними ковтками. Декілька разів я намагалася просто висмикнути руку, але не виходило. Даміан продовжив ще щось бормотати, проте, я вже нічого не чула. Мозок, ніби переключився в режим самозахисту і я згадала те, про що давно забула. Ну, принаймні, я так думала. Різко піднявши наші руки до гори, три рази прокрутилася під ними і заламала за спину. Почувши характерні звуки, відскочила від  чоловіка на крок назад, навіть не розуміючи, що роблю. Він дивився на мене не менш здивованим поглядом. Так само, на інстинктах, я побігла. Просто побігла, без зазначеного напрямку, аби кудись.

Ноги принесли мене до під'їзду багатоповерхівки, в котрій проживаю. Забігаючи в квартиру, закрила двері на два замки і направилася в ванну кімнату, щоб ополоснути обличча холодною водою. 

Торнадо.

Тей прийом, що я використала, називається "Торнадо". Це був один з перших прийомів, які Кір змусив мене вбити собі в голову на підкорку свідомості. Його зазвичай використовують, щоб просто заламати руку, але завдяки оцим трьом вивертанням і різкій зміні положення руки, голівка плечевої кістки зміщується вперед, і людина відчуває різкий біль, як при переломі, а в результаті вивих плеча, який треба вправити найближчим часом.

Я не хотіла використовувати такий радикальний метод...Це був абсолютно спонтанний крок. Дуже надіюсь, до мене найближчим часом не заявиться поліція. В кінці - кінців, можна сказати, це був самозахист.

- Самодур. Критин рідкосний!

Потрібно зателефонувати Сесіль, можливо вона знає, що з цим робити, все ж це її племінник. Тим паче, мені не заважило б удостовіритись, що мій самозахисти не сприйняли, як загрозу.

- Слухаю, люба. Щось сталося?

- Привіт, Сес. По правді кажучи, сталося. В мене відбулася неприємна стичка з Даміаном.

- Так. Не по телефону. Ти зараз вдома?

- Мг..

- Тоді, їдь до мене.

- Вважай, я вже однією ногою в тебе.

- Чекаю.

Швидко прийнявши холодний душ, переодягнулася, покормила Хеппі і поїхала до Сесіль додому. Вона жила неподалік від своєї студії. Коли я приїхала, жінка сиділа у дворі на гойдалці.

- Скільки ти тут на мене чекаєш?

- Вийшла, після нашої розмови. Ходімо в дім, ти сьогодні їла щось?

- Не встигла ще.

- Ну тоді, я закажу нам доставку, бо у самої ще крихти в роті не було. А ти поки розказуй, що у вас там  відбулося.

По мірі того, як я розказувала, очі Сес все більше походили на п'ять копійок. Під кінець, вона просто шоковано дивилася на мене, ніби вперше побачила.

- Ти хочеш сказати, що змогла отак просто вивихнути руку Даму?

- Ну..це було не просто, але в цілому-так. Тепер у мене два запитання. Чи варто мені чекати поліції і чому ти сказала приїхати? Боялася, що нас можуть прослухати?

- Першого точно не варто боятися. Даміан ніколи в житті не заявить про те, що його побила дівчина. Що стосовно другого питання, так. Я не можу бути впевнена, проте вирішила перестрахуватися провсяк випадок.

- Хто?

- Моя сім'я.

- В сенсі? Лорецо, Даміан? Навіщо?

- Ох, Алексо це все дуже важко пояснити..Брат має набагато більший вплив, ніж здається. Боюсь навіть я не можу знати наскільки

- А ти спробуй. Сесіль, я вже давно зрозуміла, що в твоїй історії чорт ногу зламає, але ми вже більше п'яти років разом, ти знаєш про мене мало не все, а я й досі нічого не знаю про тебе.

Сес окинула мене важким поглядом, потім сіла навпроти  і дивлячись кудись крізь мене, почала розповідати.

- Як ти сама бачила, мої відносини з сім'єю мають важкий, натягнутий характер. Так було не завжди. Я народилася коли, Лорецо було десять років, в нас були різні матері. Так, наш батько був далеко не святим і вірним. Нажаль, моя мама померла, народжуючи мене. Звичайно ж, батько не був останнім покидьком, і дочку свою не залишив би. Ба більше, по його словах, я була бажаною дитиною. Він мене забрав у свою сім'ю і віддав на виховання законній дружині, Аделіні. Не скажу, що вона була поганою матір'ю, але назвати нас близькими, теж не можу. А от Лорецо...Він з перших днів став моєю найближчою людиною, опорою, не дивлячись на різницю у віці. Все дитинство і юність він був поряд. Він сидів зі мною ночами, тому що я боялася монстрів, допомагав, коли хворіла, вчив зі мною домашні завдання, заспокоював, коли я знаходилася у відчаї, навіть побив першого хлопця, який посмів мене образити. Лорецо був справжнім старшим братом. Я любила його більше за всіх на світі, готова була на все заради нього.