Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

- От ти завжди така? Можеш взяти і нормально відповісти ? 

- Та неважливо. Гра така - витираючи сльозу каже. Я підходжу до неї ще ближче. Дивлюсь прямісінько в її блакитні очі

- Ясно. Ну йди туди до однокласників, то ж просто гра - обурено відмовляю, розвертаюся та йду в сторону класса. 

Я йшов спиною до неї, тому її не бачив. Але чув, що вона кудись пішла, але не далеко. Та очевидно схлипувала. Я все ж таки розвертаюся, і знову прямую до неї. Вона сиділа на підвіконні та дивилася в стіну. 

-Ась

-Відчепися від мене! -прохала вона. З її очей покотилися сльози, вона їх одразу ж витерла

- Ні! Ти скажеш мені! 

-Скажу! Як би тобі було б, якщо тебе звинувачують, що ти типу закохуєш в себе того, хто зайнятий вже іншою-загиниє один палець - кажуть що ти нікчема - загинає другий - ніхто- загинає третій, і звісно згадують про твою сім'ю ! І ще раз нагадують хто мій батько, мати, тим самим підкреслюючи, що ти - нікому не потрібна- загинає четвертий - я сподіваюся, ти розумієш про кого йшла мова, де закохуєш в себе ?

- Так- скрізь зуби випалюю

- Будь ласка, не звертай на мене уваги. Бо явно твоя дівчина так це не залишить - опустивши очі мовить вона. 

- Ася, в мене немає дівчини. Я не розумію в чому звинувачення йде на мене - я почав думати хто може бути

Вона встала з підвіконня і пішла від мене. А я нарешті допетрав чи їх рук тут справа. 

Я підбіг до Асі 

-Стривай! Це Віка мабуть. Вона там собі щось придумала, і тепер не відчепиться

- Та мені байдуже. Просто будь він мене подалі. 

І ми розійшлися

Я попрямував далі на урок географії. У класі вже був вчитель та й урок вже давно розпочався. Тому сідаю на своє місце і слухаю вчителя. Мишки весь урок не було. Можливо вона вже дома? Чи десь в коридорі? Чи чого я взагалі про це думаю ?

Наступним уроком була алгебра. Але і на цьому уроці її не було. Значить все ж таки пішла додому. Зараз велика перерва, тому всі йдуть до їдальні. 

Заходячи до їдальні, я побачив за столиком Асю та дівчину з паралелі. Вони про щось серйозно говорили. Мене це не стосується, я сідаю і нарешті можу хоч трохи відпочити.

АСЯ 

Я вирішила поговорити з Сонею. Це єдина людина, якій я все можу зараз розповісти. Я їй зателефонувала та попросила, щоб вона підійшла до мене. Людмилі Олександрівні я зателефонувала та попередила що на двох уроках мене не буде. Бо зараз я не в кращому стані, щоб бути присутньою на них. 

Вже за хвилин дес’ять Соня прибігла до мене

-Ася, що сталося? - в паніці почала оглядати вона мене.

-А це Соня так мене прийняли в класі. 

-Що? Прям твій клас тебе так- показує на мій вигляд.

-Так- розчаровано мовлю я. 

-Очманіти! Ну ти і вляпалась. Так, зараз йдемо у вбиральню. Приводимо тебе в порядок та йдемо в їдальню. 

Вже за двадцять хвилин я була в нормальному вигляді, і сиділа за столиком у їдальні. 

-Так у тебе є наче все нормально було з класом- роздумуючи ставить факти

-Так, але так вийшло, що я йшла до класу з Мельником, його дівчина все не так зрозуміла, підговорила класс, щоб ті мені помстилися і от так. Ще й знову тата приплели. Почали ляпати, що я - ніхто, мене всі кинуть, я нічого не дібюся - булінгодним словом - втомлено говорю, відкусивши шматочок булки, яку сьогодні давали.

- Ого. Але ти мені будеш потрібна завжди! Так стоп! З Мельником ? - ледве не викрикуючи з шоком на лиці питає 

- Так. А що ? - насторожуючи питаю

- Та за ним всі бігають. Очевидно, що та приревнувала. Він же неймовірно гарний! - замріяно розповідає мені

- Не знаю. Звичайний хлопець. Хоча ні, не звичайний ! Це все те що було зі мною двадцять хвилин тому, через нього. 

-Реально? - я махнула головою у знак згоди - Здуріти можна! 

- Так все! Закрили цю тему! - наполегливо вимовила я 

Далі ми вже відійшли від цієї теми та почали вже зовсім про інше розмовляти. Після довгої перерви. Кожна пішла до своїх кабінетів та вже зустрілися на роботі.