Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

Автобус стрімко летів прекрасними та рівнісінькими марокканськими дорогами, схожими на ділянку траси Київ – Бориспіль, а у вікні мелькали серпантини середніх і високих Атласних гір.

Найкумедніше на таких дорогах зустріти якогось старика бербера на віслюку, запряженого в невеличку бричку. Нікого навкруги, одна рівнісінька дорога й оцей старик на бричці. Ще одне, що одразу кидається у вічі, — це чистота. По узбіччям зовсім немає звичного сміття, пакетів чи пляшок. А взагалі Марокко — надзвичайно екологічна країна, їй спокійно можна ставити приставку «еко» й точно не помилишся.

Також країна має надзвичайно вигідне положення. Вона простягнулася уздовж Атлантичного океану майже на 2700 кілометрів, а з північної частини омивається Середземним морем. Від пустелі Сахара її захищають вкриті снігом Атласні гори, висота яких близько 4000 метрів над рівнем моря.

Ну і, нарешті, Гібралтар, або Геркулесові стовпи, — ворота в Середземне море з Атлантики й навпаки. Лише 14 км у найближчій точці відділяють Марокко від Іспанії. Усе це робить країну унікальною й не схожу на жодну іншу у світі.

Відстань від Ессуейра до Касабланки — 377 км, але вчора більшу частину шляху група проїхала. І Зоя, розповідаючи про плани на сьогоднішній день, повідомила, що до міста їхати ще близько години. У такі моменти кожен займався своїми справами. Дехто продовжував дрімати, ймовірно, не виспавшись уночі, дехто читав повідомлення в телефонах, хтось активно спілкувався, щось обговорюючи.

Мирослав обернувся, позаду сиділа група молодих хлопців, різні парочки, поряд із ними жіночки років за сорок, а в кінці автобуса майже непомітна компанія з трьох дівчат. Несподівано повернулася надія. «Можливо, це хтось саме з них, аби лише не ті жіночки, чи ще гірше чиясь дружина…». У Мирослава знову заблищали очі та відновилась цікавість до пригод.