Читати книгу - "Книга 1 : Кохання, що вбиває ., Anna O"

Це були найкращі дні.

Я не знала, як довго це триватиме.

Але кожен ранок починався з його повідомлення.

Кожен вечір закінчувався його голосом у слухавці.

Ми сміялися так, ніби не було всіх тих років болю.

Ми цілувалися так, ніби світ не існував.

— Давай втечемо звідси, — прошепотів він одного вечора, коли ми сиділи на березі річки.

— Куди?

— Не знаю… просто поїдемо кудись. Далеко.

Я засміялася, думаючи, що він жартує.

Але в його очах було щось справжнє.

— Ти б зміг?

— З тобою – так.

Він любив фотографувати мене.

— Ти найкрасивіша, коли не знаєш, що тебе знімають, — казав він, ловлячи мене зненацька.

Я сміялася, тицяючи йому в бік:

— А ти найсмішніший, коли намагаєшся бути серйозним.

Він тягнув мене за руку, розкручуючи під зоряним небом.

— Ти моя зірка, Дашо.

— Глупості…

— Ні. Правда. Я завжди повертаюся до тебе, як би далеко не йшов.

Я не знала, що відповісти.

Тому просто поцілувала його.

Ми бігли під дощем, сміючись, коли вода заливала обличчя.

Ми засинали, переплітаючи пальці, слухаючи тишу.

Ми говорили про все і нічого, сидячи на підвіконні його квартири.

Це були моменти, які ніхто не міг у нас забрати.

Вкрадені миті.

Коротке щастя, яке належало тільки нам.