Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Ліана прокинулася від того, що її телефон завібрував під подушкою. Вона сонно протерла очі й поглянула на екран.

"Піковий Король: Доброго ранку, Дамо. Хочеш загадку?"

Ліана хмикнула, зручно вмостившись на подушці.

"Червова Дама: Якщо загадка не про математику, тоді так."

" Піковий Король: Ну, як сказати… Якщо у тебе 10 яблук, і я заберу 4, що у тебе залишиться?"

"Червова Дама: 6 яблук?"

"Граф: Ні. 10 яблук і злість на мене за те, що я їх забрав."

Ліана розсміялася.

"Червова Дама: Логіка залізна. Можеш працювати юристом."

"Піковий Король: Дякую. А ти можеш працювати в поліції. У тебе хист до втечі."

"Червова Дама: Дуже смішно. Я й так досі оговтуюся від тієї ночі."

"Піковий Король: А ти думала, що буде легко бути Попелюшкою?"

Ліана задумалася.

"Червова Дама: Ну, якщо я Попелюшка, то де ж моя карета?"

" Піковий Король: Якщо ти чекаєш на гарбуз із кіньми, то боюся, що можу запропонувати тільки велосипед і надувні кульки."

"Червова Дама: Домовилися. Але кульки мають бути у формі сердець."

"Піковий Король: Я знав, що ти романтична натура."

Ліана усміхнулася і відклала телефон.

— Ого, ти навіть не скиглиш зранку! — почулося від дверей.

Ангеліна стояла на порозі, підозріло примружившись.

— Що з тобою? Ти знову говориш із Графом?

— Ні!

— Ох, ну звісно, я ж просто вигадала цю радісну посмішку у тебе на обличчі.

Ліана буркнула щось нерозбірливе й почала збиратися до школи.