Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

Я забігла до Дема в бібліотеку ще перед заняттями, але його там не було. Старенька, яка підміняла його у вихідні, сказала, що він ще не приходив. Дивно, адже він із понеділка по п'ятницю завжди був у бібліотеці, тільки на вихідні йшов додому, а тут посеред тижня його не було на місці. Я насилу висиділа на нудній лекції з Історії магії і знову зазирнула в бібліотеку — Дема досі не було. Я почала турбуватися, але в мене не залишалося часу забігти в кімнату, щоб йому подзвонити — перерва між заняттями була короткою. Я нервово тарабанила лівою рукою по столу, роблячи короткі записи з Історії Муірну, яку мені теж не подобалося слухати. Ми отримали достатньо знань з історії ще під час навчання у школі і я не розуміла, навіщо нам заглиблюватися в ще більші глибини минулого — історія ніколи мене особливо не цікавила, лише легенди та оповіді про героїв.

На наступній перерві мені взагалі не вдалося вирватися — до мене причепилися з розмовами одногрупниці і було незручно відштовхувати їх. Одна з них помітила, як я малюю на полях зошита і почала розпитувати про татуювання. Я не могла не поговорити з нею, адже ескізи до татуювань були моїм підзаробітком. Батьки ніколи не давали мені багато кишенькових грошей, не тому, що були бідні або не любили мене, вони вважали, що я витрачу їх на всілякі незначущі дурниці.

«Хочеш купувати все, що тобі заманеться — заробляй сама, — так сказала мені мама, коли мені виповнилося 16. — Я не збираюся давати тобі грошей на алкоголь, десяту сукню за сезон і всяке безглуздя, яке тільки захаращує твою кімнату».

Я вважала її рішення правильним і завжди шукала спосіб самостійно заробити. Мені самій не подобалося випрошувати у батьків гроші на дрібнички. Тому я з цікавістю вислухала одногрупниць та пообіцяла за вечір накидати для них кілька ескізів.

Лекцію з Рунічної магії я слухала уважніше, хоч і тут, як на зло, торкалися історичної теми.

— Руни виникли ще за часів стародавніх богів, — пояснювала нам викладачка, хоча ми це знали ще зі школи, — коли людям треба було навчитися правильно фокусувати магічну енергію. Стародавні люди мали величезний магічний потенціал, але вони зовсім не вміли ним користуватися, провокуючи спонтанними викидами енергії конфлікти. Тільки спрямувавши енергію у створення рун, люди навчилися контролювати магію, тож руни — найважливіша частина нашої спадщини. Під час навчання ми з вами освоїмо, як правильно фокусувати нашу магічну енергію, спрямовувати її в потрібне русло та у необхідних кількостях, щоб не перевитратити, а також вивчимо всі основні руни та принципи створення нових.

Мені завжди подобалася Рунічна магія, ще зі школи, але сьогодні я думала тільки про Дема і мріяла, щоб лекція якнайшвидше закінчилася. Наступна перерва повинна бути довшою, тому що нам потрібно було встигнути переодягтися перед Бойовою магією, але я мала знову сходити до бібліотеки. Я справді турбувалася: Дем ніколи не пропускав роботу. Якщо його і зараз не буде на місці, то спитаю у архімагеси Тіррени, де він і хай думає, що хоче.

Я влетіла в бібліотеку на максимальній швидкості, збираючись тут же повернути назад, якщо Дема немає, але він нарешті з'явився.

— Деме... — видихнула я, задихаючись від бігу.

— Що сталося, Кетто? — він дивився на мене, наче нічого не трапилося, не розуміючи, чого я така схвильована.

— Тебе не було з ранку, я хвилювалася, — я сперлася руками на стійку, яка відділяла бібліотекаря від студентів.

— У мене вчора була зустріч з моїм викладачем.

— Ти мені не казав.

— Хіба це так важливо? Ти все одно зі своєю подругою відпочивала.

— Ти навіть не подзвонив мені ввечері, — дорікнула я йому, згадавши настанови Ніди. Не те, щоб я сумнівалася в його почуттях, але з інтересу хотіла Дема перевірити.

— Навіщо? Я не хотів заважати вашим жіночим бесідам, — Дем посміхнувся, але побачивши, що я незадоволена, одразу ж посерйознішав. — Що не так, Кетто?

— Я ось вся ледь з глузду не з'їхала від тривоги за ті три з половиною години, що тебе не було, думала щось трапилося. Хіба ти зовсім не переживав? А раптом би на нас із Нідою темні маги напали під час прогулянки?

Дем вийшов з-за стійки і обійняв мене. У його теплих обіймах я відразу ж почала заспокоюватися.

— Не думав, що ти така тривожна, — Дем ніжно поцілував мене в губи. — Мені навіть на думку не спадали такі моторошні ідеї.

Я розуміла, що Ніда мене накрутила і я перегнула палку у своїх тривогах. Все було добре, а я думала про погане.

— Просто мені поганий сон сьогодні наснився, — мені треба було якось виправдати свою тривожність, не хотілося зізнаватись, що у всьому винна Ніда. — Про напад темних магів.

— То був лише сон. Не бійся, — Дем знову мене поцілував.

Мені хотілося, щоб наші поцілунки не закінчувалися, але тут пролунав дзвінок.

— О, ні, я спізнюся на Бойову магію! — скрикнула я, відсуваючись від Дема. — Твоя бабуся мені голову відірве!

Махнувши Дему на прощання, я вітром промчала в свою кімнату, переодягнулась у спортивну форму і, ледве дихаючи, влетіла до тренувальної зали. Заняття вже розпочалося.

— Кетта Віралані? — у руках архімагеси Тіррени знову була вогняна куля і мені здалося, що вона дуже хоче жбурнути її в мене. — Ти взагалі можеш приходити вчасно?

— Вибачте, архімагесо Тіррено, я бігала до бібліотеки за книгою і не встигла переодягнутися, — сказала я майже правду.

— А після занять до бібліотеки не можна сходити чи що? — архімагесса підкинула на руці кулю, з шипінням розчинивши її в долоні.

— Я думала, що встигну.

— Одні біди з тобою, Кетто, — архімагесса махнула рукою, дозволяючи мені приєднатися до заняття.

Як завжди архімагеса Тіррена ганяла мене найбільше, тихо посміюючись, коли я хмурилася при черговій невдалій спробі відбити атаку. Я не прагнула стати кращою в бойовій магії, але вона постійно ставила мене в пару з найсильнішими одногрупниками, чим виводила мене з себе. Я й так старалася, ходила на додаткові заняття, а вона вимагала від мене стати ідеальним воїном. Так хотілося послати її в лігво до темних, але сваритися з ректором академії і тим більше бабусею свого коханого — не найкраща ідея.