Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"

Новина про зізнання Артема поширилась офісом, а згодом — і за його межами. Один із найбільших клієнтів, старий партнер компанії, надіслав офіційного листа:

> "З огляду на порушення етичних стандартів і потенційний конфлікт інтересів, ми змушені призупинити співпрацю до з’ясування всіх обставин."

Це був удар.

Директор зібрав термінову нараду. Атмосфера — мов перед бурею.

— Ви уявляєте, чим це нам загрожує? — його голос лунав жорстко. — Один рух — і ми втрачаємо довіру.

Я відчувала, як слова ранять. Артем сидів мовчки, стискаючи руки в кулаки.

Та наступного дня сталося щось несподіване.

Молода колега — тиха, сором’язлива дизайнерка, вийшла на середину офісу й сказала:

— Я захоплююсь їхньою сміливістю. Вони не збрехали. І якщо через це хтось хоче піти — це не про професіоналізм, а про страх.

За нею піднялися ще кілька голосів. Навіть дехто з клієнтів — нових, молодших — написали слова підтримки.

> "Ми хочемо працювати з тими, хто чесний — не лише у звітах, а й у житті."

Артем повернувся до мене тієї ночі.
— Ти не шкодуєш?

Я поклала руку на його.
— Ні. Це тільки початок. І тепер — ми не самі.

---