Читати книгу - "Під чужим ім’ям, Love"

Ніч опустилася на берег. Вітер приносив запахи моря та диму з багать. Еліана сиділа на схилі, загорнута в плед, і дивилась на горизонт. Леон підійшов тихо, сів поруч.

— Він знову з’явиться, — мовив він.

— Ми готові.

— Ти готова? — Він повернувся до неї. — Якщо доведеться обрати: втекти знову чи битися?

Еліана поглянула йому прямо в очі.

— Я більше не тікаю.

Вранці, коли вони зійшли до порту, їх уже чекали. На пірсі стояв він — високий, з таким самим поглядом, як у Леона. Брат.

— Нарешті ти перестав ховатися, — сказав він. — А я вже почав сумувати.

Леон ступив вперед.

— Все, що тобі треба — це я. Залиш її.

— Вона — твоя слабкість. І тому я її використаю.

Еліана вийшла вперед, не слухаючи попереджень.

— Якщо ти шукаєш слабкість — ось вона. Але знай: я не буду мовчати. І не стану жертвою.

Його погляд змінився. Ця дівчина — не та, яку він очікував. В її очах — полум’я, а в голосі — сталь.

— Ти не знаєш, із ким граєш.

— А ти не знаєш, на що здатна я, — відповіла вона.

І в ту мить з-за спини вийшов екіпаж «Сірени». Всі — зі зброєю. Всі — за неї.

Битва почалася не з пострілу. А з вибору. І вони зробили його.

Леон і його брат зійшлися мечами. І поки клинки брязкали об клинки, Еліана вела свій бій — за правду, за себе, за кожного, хто більше не хоче жити в страху.

І море аплодувало їм своїм шумом, бо воно впізнало справжніх.

---