Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

Все ще трохи ображений 1048 А помахав лапою своєму творцеві. Він теж не вмів говорити голосом, та навчився спілкуватися мовою жестів. Плюшевий розумів його, але сам не міг так швидко жестикулювати, та й розмовляти не любив.

— Ти теж прийшов подивитися мультик?

Ведмедик похитав головою на знак незгоди, і вказав лапою на вихід.

— І чому ми маємо йти звідси?

— S.C.P., які їдять плоть, на во... — дуже повільно показував 1048, забуваючи декторі літери. На відміну від своєї копії він навіть не мав пальців, навіть чогось схожого, тож кожен жест малював у повітрі рукою.

— На волі? Це кепсько.

— Ми можемо спобувати вибратися з зони. Розумієш? Не туди, де безпечно, а взагалі на свободу.

— Спочатку треба знайти Залізного, не хочу кидати його тут.

— А ще Мар...

— Маркер, ти хочеш помалювати?

— Та ні, Марка. Це такий чоловік, я пообіцяв декому, що врятую його.

— Звучить як дуже поганий план.

— У мене картка є, і я знаю усі дороги.

— Тільки на цьому рівні, дорече, не усі картки відчиняють будь-які двері.

— Ми ж не поліземо до кеторів, а для виходу картка з рівнем чотири підійде.

— Та все ж краще підстрахуватися. Ідемо, покажу тобі один апарат.

***

— Вільям, ви ж працюєте тут, розкажіть мені про цю... зону.

— Не маю права говорити про це з цивільними. — Відповів вчений.

Ще кілька хвилин вони йшли у тиші, потім у Емі заболіла голова, а Вільям почав чути скрежет металу. Обидвоє робили вигляд, що нічого не відбувається, та з їхніх облич було видно, що щось не так. Аби відволіктися Вільям все-ж таки почав говорити.

— Раніше цей комплекс виглядав інакше, та я тут працюю вже після перебудови. Зараз у зоні п'ять підземних рівнів і один над землею Нагорі нічого цікавого: пропускний пункт і антена, яка робить зону невидимою для радарів.

На першому рівні живуть вчені та дослідники. У нас є свої дома, та ми не їздимо на роботу, а проводимо тут кілька місяців. Чесно, мені важко заснути коли знаю, що знаходиться піді мною, та вже якось звик.

На другому рівні безпечні об'єкти та відділ для чистки пам'яті. Був. А ще невелике відділеня, куди кладуть пацієнтів, якщо погано себе почувають після цієї процедури.

На третьому рівні зона для вивчення вірусів, камери евклідів і невеличкий відділ класу D. Такі малі камери, та у нас хоча б є душ, н те що у них. Клас D це наукова назва, та по факту вони просто лабораторні щурі.

Усіх новоприбулих об'єктів відправляють на четвертий рівень, ну, якщо це буде евклід або кетор, ти усе одно не втямиш... А ще там лабораторія для знищення різних творінь S.C.P. , їхніх жертв і тому подібне. Ну і відділ для піддослідних, щоправда, більше ніж на інших поверхах, тут вони частіше потрібні.

На п'ятому рівні тільки кетори і ті, кого їм приносять у жертву, інакше я цього н назову.

Між рівнями можна їхати на ліфті, та він поламаний, а ще я боюся на ньому їздити. На крайній випадок є сходи, до них ми і прямуємо.

— А якщо цих піддослідних щурів вирішать перевести на інший рівень?

— Немає сенсу. Та якби так і сталося, камеру йому не змінять. А раптом він вже підчепив якийсь вірус? Дорече, на двері кожного висить табличка, там вказана дата і номер об'єкту, до якого відправили.

Головний біль та шум вщухли. З рації, яка висіла на поясі Вільяма, прозвучала об'ява: Увага усім робітникам! Живлення на четвертому та трерьому рівні не вдалося відновити, можливо, деякі ув'язнені звільнилися. Ми вже відправили групу спеціалістів, які розберуться із цим. До їхнього прибуття виходи до безпечних рівней один та два будуть заблоковані. Дотримуйтеся інстукрцій та чекайте на подільші розпорядження.

Про живлення і так було зрозуміло, зрештою, ці аварійні червоні ліхтарі тут не просто так горіли. Вони потребували не так багато енергії і живилися від якогось іншого джерела,  якого? Емі було байдуже, головне, що працювали. А от новина про чистку видалася не дуже хорошою.

— Спеціалісти?

— Так, це вони про спецназ. Не хвилюйся, якщо зустрінемо їх, ми у безпеці.

***

— Я чула постріли...

— Ще одна спроба втечі. Монстр чи людина, це не важливо, кожен, хто спробує утекти, помре.

— Тільки не ти, Марк, ти ще побачиш волю, даю слово!

***

"Вони зачинили ці двері ще до того, як ми прийшли сюди. Я міг би знищити цю матерію, та нещодавно вчені вкрили мене якоюсь рідиною. Хоч і з затримкою, вона почала діяти, тепер мені важко змусити щось неорганічне розкладатися. Лабораторія на четвертому рівні, якщо десь і є протиотрута, то тільки там. Тож, наші плани змінилися: я не зможу прокласти нам шля до втечі, доки не відновлю свої здібності."