Читати книгу - "Королівська кров, Ана-Марія Еріш"

Мені так і не вдалося поспати, адже купа думок турбували мене. Я все думала про зустріч з Аларіком. Невже з нами буде вчитись вампір? Читала я про них, але ще не разу не зустрічала. Вони, як і усі на просторах тридцяти п'яти світів володіли найпростішою магією та кожен мав свій особливий дар. Але, вампіри мали свої особливості: дуже швидкі, сильні, хороша реакція, слух, зір і все в такому дусі. До того ж вони вміли навіювати, причаровувати та перетворюватись на різних тварин. Вампіри — найнебезпечніша в усі тридцяти п'яти світах. А, враховуючи, що вони безсмертні — це робило їх найнебезпечнішими ворогами. Чи варто мені боятись? Ні, Аларік зовсім мене не лякав. Навіть навпаки. Та ці червоні очі... Думаю, вони б ще довго снилися мені в кошмарах, та я вже рік зовсім не пам'ятаю жодного. В один момент я просто перестала їх бачити. Спочатку мене це турбувало, але згодом я звикла. Можливо, це пояснюється особливістю мого народу. Хоча, я досі не знаю в чому вона полягає. Але я навіть уявити не можу як це бути вампіром. Постійний голод, страх від представників інших рас та недовіра. Я б, напевно, не витримала. Хоча, є і свої плюси.                         

Саме так я і пролежала до самого ранку, поринувши у свої думки. І навіть не помітила, що на вулиці вже світає. Зібравшись з силами, я встала з ліжка та попрямувала у ванну кімнату. Нині перший навчальний день, а значить виглядати треба чудово. Взагалі, я думала, що буду нервувати більше, але чомусь прийшов такий спокій. Я весь той тиждень переживала, що зовсім не знайду тут собі друзів, а моя сусідка буде мене зневажати через те, що я не знаю про своє походження. Але приємно було помилятися. Питання постало в іншому — що вдягнути. Я зупинилась на чорному комбінезоні з бежевим пояском та бежевих туфлях на високих підборах. Час іде, принцеси стають більш сучасними. А ще років п'ятдесят тому, вони носили лише одні сукні. Наскільки мені відомо, то на Землі, це один з тридцяти п'яти світів, довгий час жінки боролися за право носити те, що вони захочуть. В нас же все проходило набагато простіше. Просто в один момент дівчата вирішили, що вони хочуть носити щось більш зручне. Комфорт переміг над модою. Так, все ж в мене є якісь пізнання в історії, адже я просто обожнюю все, що пов'язане з модою.                                                                                             

Я вирішила розпустити волосся та нанести макіяж, коли прокинулась Ілларія. На всіляких картинках принцеси прокидаються прекрасними та відпочившими. І довгий час, в дитинстві, я вірила в це. Але зараз картина була зворотною.                                                                                                                

- Ти взагалі спиш? - спитала сусідка, встаючи з ліжка. - Чи тебе покусав вампір? Ні, я розумію, що перший день навчання, хвилювання і все таке. Але для мене відпочинок понад усе. Я можу не поїсти, але посплю довше.                                                                                                                                        

- Я сплю дуже мало. - відповіла я. - Тим паче нині ж перший день. Хотілось виглядати відповідно. Тут буде стільки принцес, і я маю бути не гірше за них.                                                                                  

- Та я бачу. - розсміялась вона після того, як вийшла з душу. - Ну, принаймні ти будеш виглядати краще за мене. Чомусь принцес завжди уявляють найгарнішими та наймоднішими. Але це далеко не так, і ти скоро переконаєшся в цьому.                                                                                                      

Я встигла вже повністю зібратися та обрати сумку. Я зупинила свій вибір на простій чорній, без всіляких узорів. Також довелося взяти пару ручок та паперів. Раніше ми користувалися сувоями та чорнилами, але і на Землі є дуже корисні винаходи. Звичайно, довелося удосконалити, та все ж дуже зручно писати цим. А лекції записувати доведеться.                                                                                  

- Ну і що ти вдягнеш? - спитала я. - Це ж перший навчальний день, має бути щось особливе.             

Лія витягнула прості світлі джинси, світло-блакитну сорочку та кеди. Подумавши пару хвилин, вона витягнула джинсовий рюкзак, в який вкинула все потрібне. При чому, її зовсім не турбувало, що це не зовсім то й пасує для першого навчального дня в Королівській Академії. Бачачи мій здивований погляд, вона пояснила:                                                                                                                                                

- Люблю простий стиль. До того ж будемо одного зросту. - посміхнулася Ілларія. - Повір, від мене ти дуже рідко побачиш сукню чи сильний макіяж.                                                                                     

Це правда, адже дівчина вища за мене. Нашвидку вдягнувшись та зав'язавши волосся у хвіст, вона вже була готова. А от я так не вмію. Для мене завжди було великою проблемою обрати одяг, а потім все зробити так, аби я була задоволеною.                                                                                                      

Тому, ми вирішили попрямувати на сніданок. Знайти обідню залу було не складно. Просто варто слідувати за іншими студентами, що й прямували туди. Хоча, якби я не орієнтувалася так добре, то точно б загубилася тут. Нескінченні коридори, які вели незрозуміло куди, та купа кімнат і приміщень — від цього голова йшла обертом. Але от ми й прийшли. Обідня зала була великою та дуже світлою. Білі стіни, що прикрашені гербами усіх королівських родин. І це було проблематично, адже їх було ну дуже багато. Тому, якщо в когось поганий зір, то ви побачите лише силуети, адже вони були маленькими. Увесь простір займали невеличкі столики, де могли сидіти одразу п'ятеро студентів. А підлога була викладена чорним мармуром, додаючи якоїсь особливої естетики цьому місці. А ще на одному боці були величезні вікна, які виходили на той самий сад, де я була вночі, тільки трохи з іншої сторони.