Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Галина знизала плечима:

– Навіщо катувати невинні душі старими оповідками, які ще й нікому не цікаві? – спитала вона. – Та й не сподівалась я, що можу когось звільнити. То вийшло несподівано. Мені було їх дуже жаль, – додала дівчина.

Архангел Михаїл уважно подивився на неї:

– До небайдужих Світ людей неласкавий, – зітхнув він, – як і до людяних. Але є історичний та еволюційний запит на ці риси. А ти відповідаєш вимогам часу.

– Відповідаю вимогам часу? – здивовано перепитала геть спантеличена дівчина.

– У Світі людей про тебе згадують, про тебе пишуть, уявляють, якою б ти могла бути, як би  поводила себе у сучасному світі, якою б ти була особистістю. Ти не мертва доісторична згадка,  про яку достеменно мало що відомо, ти жива легенда. Ти частина не тільки минулого, а й майбутнього, – продовжив архангел.

– То що вони хочуть від мене? – обличчя Либеді раптом набуло не властивого їй серйозного вигляду.

– Інформації, – відповів Михаїл. – Ти – одна з найдревніших легенд. Нашим силам потрібна допомога у всіх мережах. Ти допоможеш людям згадати їхню історію, їхню землю, їхніх предків. Ти навчиш їх любити самих себе такими, якими вони є на своїй землі.

– Але як? – розгублено відповіла Галя. – Я ж тільки згадка, чиясь оптимістична уява, фрагмент древньої історії з чужим обличчям, що я можу змінити?

– Цього достатньо, – посміхнувся архангел та пригорнув знічену дівчину могутнім крилом.

Галя відчула себе у затишній  безпеці. Їй хотілося заплющити очі і повернутися у забуття, де є тільки згадка про маму, батька і братів. Їй не хотілося виконувати ніяких місій. Вона б залюбки далі зависала з Сарою і котами, кидала дилдо у вікна монахиням та танцювала на рок-концертах у древніх замках. А тут ціла місія. Галя зітхнула. Архангел акуратно склав крила за спиною і прислухався. Галя також почала крутити головою навколо, але нічого, окрім тиші, вона не чула. Михаїл почав роздмухувати щільні купи товстих хмар, і Галя раптом побачила срібний відблиск. Небо стало яскравим та чистим. Залишилася одна велика пухнаста хмарина, на якій вони стояли – величний воїн із білосніжними крилами та дівчина-легенда, древня, як земля, над якою вони пропливали.

– Міцно тримай мою руку, – гукнув архангел.

Галя міцно вчепилася в його долоню і відчула, як потужна сила наче видерла її з простору та часу. Не встигши усвідомити, що сталося, вона зрозуміла, що стоїть на чомусь міцному, що потужно гуде. Зі здивуванням Галя зрозуміла, що вони з архангелом опинилися на крилі велетенського літака. Цього разу дівчина не вагалася і широко розкинула руки.

– Я лечу! – радісно закричала вона. – Я вільна!