Читати книгу - "Помилка"

«Моя перша брехня на роботі», — промайнуло в моїй голові, коли я подивилась на мигалки поліційних авт.

Щось підказувало мені, що перша, але не остання.

Розділ 21

— Розкажи мені, що ти вже маєш на цей момент, — сказав Кін. — Щойно сюди з району Вайтстоун виїхав комісар. Треба буде навішати йому на вуха локшини — і побільше, щоб він швидше від нас відчепився. Які твої перші враження від місця злочину? Може, є якісь особливості?

— Масивні розриви м'яких тканин та приховані травми голови, — відповів Майк. — І кульове поранення в лівій частині підборіддя. Може, й більш, аніж одне, але ми чекаємо на судмедексперта, щоб ретельніше оглянути труп.

— Калібр?

— Середній. Можливо, тридцять восьмий, — припустив Майк і знизав плечима.

— Табельна зброя або жетон?

Майк похмуро похитав головою.

— Перше враження таке, що хтось страшенно побив Тайєра, потім застрелив його, а опісля вкинув у цей фонтан. Якийсь явно оскаженілий тип.

— Ти згодна з таким припущенням, Лорін? — спитав шеф.

Я кивнула, прокашлялась і вичавила:

— Схоже на те.

— А чому ти сказав «укинув»? — поцікавився Кін. — Ти певен, що Тайєра вбили не тут?

— Крові у фонтані небагато. До того ж його одяг вимазано в багнюку, і на ньому зелені плями від трави, — пояснив Майк. — Востаннє трава росла в цьому парку, мабуть, іще тоді, коли тут бігали бізони.

— Негайно починайте збирати докази й опитайте можливих свідків, — наказав Кін. — Поговоріть із судмедекспертом, іще раз огляньте місце злочину, потім підіймайте сраки, дуйте до кабінету Тайєра та перевірте справи, які він розслідував. Дізнайтеся, над якою саме він наразі працював. Інших співробітників антинаркотичного відділка вже викликали на роботу. Коли вони з’являться, опитайте їх. Усіх до одного.

Кін обернувся — з південного боку на великій швидкості примчав кортеж із чотирьох авт і зупинився під естакадою. Шеф по-батьківськи заспокійливо поплескав мене по плечу.

— Мабуть, вони хочуть доручити розслідування цим хвалькам із відділка особливо небезпечних злочинів, але я не дозволю їм цього. Злочин стався на нашій території, і займатися його розкриттям будете ви. Тож не підведіть мене — і я вами пишатимусь.

Розділ 22

«Не підвести шефа, щоб він нами пишався?» — подумала я ошелешено, дивлячись услід Пітові Кіну.

Для цього треба буде чимало потрудитися.

«Хвилиночку, — раптом подумала я. — А де, власне кажучи, Пол?» Я була на нього така зла, що навіть не спробувала дізнатися, чи все з ним гаразд. І вперше за ввесь час мені в голову зайшла думка, від якої мурашки по спині побігли.

Судячи з ситуації, його теж могли застрелити! Запросто! Як же я раніше про це не здогадалася!

Спочатку я спробувала додзвонитися на мобільник Пола. Але мені відповіла його голосова пошта — і мені душа в п’яти втекла від страху.

Ой дурепа! Треба було раніше пересвідчитися, чи з ним усе гаразд!

— От чорт! — вигукнула я, ляснувши себе по лобі мобільником і поглянувши на свого напарника. — Ти не повіриш, але вночі мене мучило безсоння, тому я стала куховарити, щоб скоротати час, і забула вимкнути плиту. Мені треба зганяти додому, Майку. Зможеш обійтися без мене півгодини?

— Як так?! — осудливо похитав головою Майк. — Найважливіша справа в нашому житті, а ти збираєшся їхати? Що ти там готувала?

— Шоколадні тістечка з горіхами.

— Ну гаразд, Бетті Крокер[5] ти наша, — сказав Майк і невдоволено похитав головою. — Я тебе підміню. Усе одно треба дочекатися приїзду судмедексперта. Якщо хтось спитає, скажу, що ти поїхала зробити обшук у кабінеті Скотта. Але не баріться, пані старша слідча. Не думаю, що шеф, повернувшись, зрадіє, дізнавшись, що ти поїхала, навіть якщо пригостиш його отими своїми шоколадними тістечками.

Як мені сказали, так я й учинила. Завдяки потужному двигунові свого малюка «міні» та поліційній мигалці, яка завжди лежала в «бардачку» мого авта, я була вдома максимум хвилин за десять.

Влетівши на повну пару в наш глухий провулок, я побачила на під'їзній доріжці машину Пола, а у вікні нашої спальні — світло. І відпустила педаль газу. Хвиля полегшення прокотилася по моєму змореному тілу.

Слава Богу, принаймні Пол живий.

Розділ 23

Вигляд чоловікової машини змусив мене замислитись. Нарешті мій мозок знову запрацював як слід! Вимкнувши фари й сирену, я неквапливо та сторожко рушила до нашого будинку — немов злодій, що збирався вчинити пограбування. Перед тим як зустріти Пола, слід було зібрати якомога більше інформації. Тому я й залишила авто за три будинки від нашого помешкання й решту шляху здолала пішки.

Двері «тойоти-кемрі» були замкнені, але це викликало лише тимчасові ускладнення, бо я прихопила з собою спеціальну відмичку, яку завжди возила в багажнику свого «міні». Зупинившись із водійського боку, я розчинила дверцята — і в мої ніздрі вдарив сильний запах. Штиняло хвойним дезодорантом та плямовивідником. Ага, хтось уже постарався вичистити машину. Я трусонула головою, відганяючи емоції, глибоко вдихнула й увімкнула ліхтарик.

Усе, що мені відразу вдалося знайти, — це кілька крапель крові під ножним матрациком заднього сидіння з правого боку.

Кульовий отвір я знайшла аж через п'ять хвилин.

Він у нижній частині водійського підголівника. Куля ввійшла в крісло й у ньому ж застрягла. Я подряпала в отворі спеціальним ножем, який завжди мала при собі, і почула, як лезо шкрябнулось об щось тверде. Кілька надрізів — і розплющений кавалок свинцю впав прямісінько мені в долоню.

Поклавши його в сумочку, я заплющила очі та спробувала зліпити докупи факти й оцінити ситуацію.

Напевне, під час їзди Скотт, лежачи на задньому сидінні, прийшов до тями. Збитий з пантелику та переляканий за своє життя, він, мабуть, витягнув пістолет із кобури на гомілці та вистрелив у Пола, що сидів за кермом. Перший постріл прийшовся в підголівник.

Вочевидь, Пол зупинив машину та кинувся відбирати зброю. І в цей момент пістолет вистрелив іще раз.

І куля влучила Скоттові в підборіддя. О Господи милосердний!

Глибоко вдихнувши ядучий запах плямовивіднику, я спробувала продовжити лінію своїх міркувань про те, що сталося.

Після другого пострілу Пол, напевне, запанікував. Він збагнув, що вийти сухим з води не вдасться, навіть якщо він убив поліціянта через самозахист. І тому швиденько придумав план — найкращий за тих обставин. Скотт був копом. А хто вбиває копів? Копів убивають наркоділки. Тому Пол подався до Бронксу й не зупинився