Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Помилка 📚 - Українською

Читати книгу - "Помилка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помилка" автора Джеймс Паттерсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 62
Перейти на сторінку:
доти, доки не знайшов район, відомий активним збутом наркотиків. Там він кинув Скотта у водограй, повернувся додому й вичистив авто.

Я похитала головою, і мої очі знов наповнилися слізьми. Схилившись над заднім сидінням, на якому загинув Скотт, я плакала й плакала, аж поки очі не заболіли.

Це несправедливо. Так не має бути. Одне хибне рішення, один хибний учинок — і життя трьох людей пішло коту під хвіст. Нарешті я витерла сльози, вибралася з авта й рушила до свого будинку. І до Пола.

Утім, спочатку я пішла в обхід.

Розділ 24

Я — детектив, що розслідує вбивства, до того ж — досить управний і досвідчений детектив. Тому я легко знайшла пістолет і жетон Скотта в нашому садовому сараї.

Для замітання слідів на місці злочину потрібно багато часу та чистильних матеріалів. Не знайшовши ніяких очевидних доказів у смітнику біля гаража, я пішла до ще одного місця, де, за логікою, мала бути схованка. Відразу ж за дверима сараю стояв великий пластиковий пакет, куди ми скидали сміття. У ньому я виявила велику кількість просякнутих кров’ю паперових серветок.

А під цим пакетом лежали жетон Скотта й той пістолет, із якого Пол його застрелив.

Це був короткоствольний револьвер 38 калібру, модель Colt Detective Special, створений спеціально для прихованого носіння поліціянтами в штатському. Але сьогодні вночі виявилося, що ним можуть користуватися не лише поліціянти.

Обгорнувши револьвер однією з серветок, що лежали в пакеті, я взяла його. Потім висунула барабан убік і побачила темні отвори там, де бракувало двох патронів.

Після цього поклала його назад, під пакет і замкнула сарай. Тієї миті, коли я була вже на підході до парадних дверей, завібрував мій мобільник.

Поглянувши на ідентифікатор номера, а потім — на вікно спальні, де горіло світло, я швидко сховалася в темряві за гаражем.

Мені телефонував Пол.

Що він від мене хоче? Може, натиснути на кнопку й поговорити з ним? Невже він помітив мене? Я перепудилась і не стала відповідати, а натомість прийняла дзвінок голосовою поштою. Через кілька секунд я прослухала його повідомлення.

«Привіт, Лорін. Це я. Я зараз удома. У мене виникли проблеми з вильотом. Я все поясню тобі пізніше. Здається, ти теж не змогла вилетіти? Бо твоєї машини немає. Ти на роботі? Зателефонуй мені, коли зможеш, добре? Я за тебе хвилююся».

«Хвилююся? — здивувалася я, поглянувши на освітлене вікно. — А чому? Я ж нікого не вбивала».

Невже ситуація стане ще заплутанішою та химернішою? «Утім, із Полом усе гаразд», — зрештою подумала я та захлопнула телефон.

Усе гаразд фізично, але чи все гаразд психічно?

Я глибоко вдихнула, вгамувала хвилювання та ступила на ґанок, приготувавшись нарешті ввійти й зустрітися віч-на-віч із Полом. Але саме в цей момент телефон знову завібрував.

Цього разу мені телефонував не Пол.

То був мій напарник. Знову сховавшись у темряві за гаражем, я натиснула на кнопку.

— Що там, Майку?

— У тебе майже не лишилося часу, Лорін, — сказав він. — Кін уже виїхав назад. Буде тут із хвилини на хвилину. Я не зможу довго виправдовувати твою відсутність. Мерщій повертайся.

— Уже їду, — відповіла я.

Я знову глянула на вікно. «Якого біса я чекаю?» — промайнула гадка. Чому ховаюсь і нишпорю в темряві біля власного будинку? Треба просто ввійти й поговорити з Полом. Зайнятися, мовити б, кризовим менеджментом. Найняти гарного адвоката. Поводитися раціонально й розважливо. По-дорослому. І якось розрадити ситуацію.

Справа полягала лише в тому, щоб мати сміливість глянути Полові у вічі й сказати: «Так, я тебе зрадила. Так, я переспала сьогодні з іншим чоловіком, і тепер нам доведеться якось розбиратися з жахливими наслідками того, що ти накоїв».

Ось про що я міркувала, а довкола мене й досі падали краплі рясного дощу.

У мене такий характер, що я не люблю зволікати, але цього разу трапився виняток.

Намагаючись триматися в тіні, я підтюпцем побігла до свого авта.

Розділ 25

Залишивши свій «міні» біля пасажирської платформи, решту шляху я подолала пішки, роздумуючи, як же вибратися з халепи, в яку вскочила. З Майком я зустрілася на південному боці парку, біля входу, подалі від начальства, котре зібралося на нараду неподалік залізничної лінії.

Я не могла не помітити, що вздовж естакади припаркувалося ще кілька мікроавтобусів: то приїхали представники засобів масової інформації. Прекрасно. Широка громадськість має право знати. Однак у мене виникло цілком резонне запитання: а на фіга їй це потрібно знати?

— Хтось помітив мою відсутність? — запитала я, вітаючись із Майком.

Він скорчив скорбну гримасу.

— Погані новини, Лорін. Хвилин із десять тому приїхав комісар і просто оскаженів, не знайшовши тебе на місці.

У мене п'яти захололи.

— Але ж ти мене знаєш, — вів далі Майк. — Я просто поплескав його по плечу та сказав, щоб він не кіпешував, а краще йшов до мікроавтобуса, що привіз пиріжки та напої, і звідти не виходив.

Я радісно стукнула свого завжди хитромудрого напарника в плече. Мій настрій трохи покращився.

— Молодець, — сказала я. — Я тобі вдячна. — Майк навіть не уявляв — наскільки.

Коли ми вирушили до помешкань на Крестон-авеню зі східного боку парку, дощ репіжив без упину. Звісно, якщо кам'яні стіни з намальованими гандбольними воротами, іржавими баскетбольними кільцями та погризеними пітбулями гойдалками можна було вважати парком.

Не знаю, заступником чого був святий Яків, але явно не марихуани, кокаїну та героїну, які широко продавалися мешканцями древніх споруд, що вишикувалися по периметру парку. Утім, судячи з вигляду знуджених молодиків у куртках із капюшонами, що сиділи під пластиковим навісом вуличної забігайлівки, наша з Майком поява суттєво вповільнила темпи реалізації.

— Порадуйте мене хоч якимись результатами опитування свідків, сержанте, — звернувся Майк до огрядного чорного полісмена, який складав звіт, сидячи в розчинених дверях свого мікроавтобуса, припертого до тротуару ще одним поліційним автом.

Сержант підвів очі, і в них промайнув вираз розчарування.

«От і добре, — подумала я. — Розчарування — це добре».

— Ми допитали Амелію Фелпс, вісімдесятирічну афроамериканку, яка живе он у тій халупі, — відповів сержант, показуючи на обкладений вініловою плиткою будинок у вікторіанському стилі. — Каже, що бачила, як біля її помешкання зупинився автомобіль, — розповідав сержант, — а з нього вийшов якийсь чоловік, витягнув щось із багажника й поніс до фонтана.

— Який чоловік — білий, чорний, латиноамериканець? — спитав Майк. Гучний крик перервав його:

— Ну що, заробили на домовину з музикою?! — То кричав, безладно вимахуючи руками, один з молодиків біля вуличної забігайлівки. — Катюзі по заслузі, менти погані!

1 ... 11 12 13 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помилка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помилка"