Читати книгу - "На байдарці - за снагою"

- Ти, звичайно, як завжди, перебільшуєш: не може бути, щоб у нашого Завгоспа було ВСЕ. Б'юся об заклад, що я зараз назву одну річ, якої в нього немає.

- Не знаю, що це за «річ», але переконаний, що вона у нього є. Тільки не захоплюйся, а то вимагатимеш, щоб Завгосп подав тобі... ананаси.

Але раптом цей дилетантський розиграш перериває мефістофельський регіт Завгоспа. Висміявшись, Завгосп розв'язав мішок і витяг... банку консервованих ананасів. Потім неквапливо підійшов до захоплених власною хитрістю веселунів і покрутив банкою перед їхніми фізіономіями. А коли у них фонтаном пішла слина, Завгосп так само неквапливо поклав банку знову в мішок і зав'язав тільки йому одному відомим вузлом.

Більше ніхто не бачив тієї банки з рідкісним делікатесом. На наші принизливі благання виставити банку на заключний банкет Завгосп відповідав гордим мовчанням, а коли йому загальне скиглення набридло, зауважив, що цей похід, мовляв, не останній, а в отих наступних походах теж треба буде (тут Завгосп судомно зітхнув) харчуватися.

Тепер необхідно сформулювати деякі важливі правила. Перше з них: перелік продуктів має бути ретельно продуманий. Передусім, не покладайтесь на ваші домашні смаки та апетит. Вони абсолютно змінюються в поході. Бо якщо ви вдома скаженієте від одного вигляду перлової каші, то в поході наминатимете цей харч (та ще в дивній комбінації з кількою у томаті) з незбагненною швидкістю. Але не варто орієнтуватися на такий апетит, бо, як говорив один наш знайомий Завгосп: «З'їсти можна й слона!»

Природне прагнення забезпечити собі душевний комфорт, безперечно, викличе у недосвідченого Завгоспа бажання закупити відразу всі потрібні продукти. Це прагнення підтримують ті гострі та гнівні стріли, які летять з газетних сторінок на адресу сільської споживчої кооперації. А між тим можете бути абсолютно впевненими: у найвіддаленіших куточках, де ви можете опинитися, завжди знайдуться: макарони, крупа, цукор (пісок) і карамель «Дюшес».

Не будемо радити стосовно асортименту та кількості продуктів для заготівлі. Надамо можливість недосвідченим Завгоспам самим пройти шлях спроб та помилок: набута мудрість набагато корисніша за рафіновану, книжну. Хочемо лише застерегти оптимістів (такі будуть!), які покладають надто великі надії на дармові харчі: мовляв, рибу, яку наловимо, нам усю навіть не з'їсти, а картоплі на уху - невже на прибережних полях не накопаємо?

Мусимо зауважити, що: по-перше, рибна дієта набридне вам на кінець другого дня; по-друге, молоду картоплю колгоспники не копають, вважаючи це безгосподарністю. Якщо ж ви станете на слизький шлях картопляного браконьєрства, знайте, що судитиме вас не один лише бог.

На провіант більше ніж на що-небудь інше поширюється закон: все, що може промокнути, промокне! Але чи варто говорити, що коли промок спальник, то ви швиденько висушите його біля багаття, поплатившись за це кількома підпалинами. А макарони, хоч раз підмочені, надалі можуть вживатися лише у великий голод або при такому ж великому ентузіазмі.

Ось чому з тільки-но процитованого правила випливає інше: усі харчі мають бути загорнутими в надійну поліетиленову упаковку. Виняток з цього правила можна зробити лише для сала та олії. Але, щоб не переобтяжувати пам'ять, запакуйте у мішечки і ці жири.

Друге правило зберігання закуплених продуктів, що транспортуються, випливає з загальновідомого закону: все, що може розбитися, - розіб'ється. Тому олію, сухе вино на випадок святкування іменин та інших радісних подій, спирт для аптечки і рідину від комарів запаковуйте в поліетиленову тару.

Одне невеличке, але важливе зауваження щодо олії. Справа в тому, що фляга з цим цінним продуктом тектиме. Навіть якщо ви, старанно крекчучи, закрутите пробку поліетиленової фляги, олія просочиться через неї так само неминуче, як день зміняє ніч. Вихід лише один: залити пробку парафіном. Засіб не дуже надійний, але все ж таки якусь підстраховку ви маєте. І не тому, що олія не витече, ні. Просто, коли раптом виявите, що фляга порожня, то зможете смажити рибу на парафіні. Якщо ж хто-небудь з туристів-гумористів помітить, що риба відгонить церковними свічками, це означає: Адмірал не спромігся дати екіпажам належного навантаження або Кок виявився не на висоті.

ДОСТАВКА ДО РІЧКИ І ПОВЕРНЕННЯ

Передусім, звичайно, про доставку. Цей процес складається з кількох етапів і кожен заслуговує, щоб про нього згадали.

Етап перший: квитки. Власне кажучи, більш точна назва цього етапу звучить загадково-елегійно і може бути використана як назва для будь-якого з нових творів Франсуази Саган: «Квитки в липні». Але якщо бути вже точними, то слід сказати: «Залізничні квитки в липні». А це вже не Ф. Саган. Це вже Г. Горін або Сем. Нариньяні. А якщо висловлюватися ще точніше, то назва цього етапу звучить по-бухгалтерському нудно: «Одинадцять залізничних квитків у липні до станції Шамари: дев'ять дорослих, два дитячі, плацкартні» на поїзд № 113». Втім, нудним це може здатися лише безвідповідальним естетам, а для того, хто хоч би раз у житті ковтнув залізнично-квиткової лірики, звучить більш ніж благозвучно і, головне, багатозначно.

На зборах, що передують виїзду, вибирають Експедитора, який віднині має займатися всіма проблемами, що стосуються доставки групи до води і в зворотному напрямку. Експедитор приймає покладений на нього сан безтурботно і навіть з відчуттям задоволення. По-перше, він завжди любив що-небудь і кого-небудь організовувати. По-друге, погодьтесь, купувати квитки значно благородніше, ніж бігати по магазинах у пошуках кураги, без якої Кок не хоче, бачте, їхати. По-третє, Експедитор знає одну таємницю, яка вирішує проблему квитків так просто, як купівлю сірників: вчора він роздобув телефонні координати бюро замовлень залізничної станції і тепер погордливо дивиться на плебеїв, для яких дістати квитки - проблема. По-четверте, у Експедитора є дядько Сєва, який може все. І цей потужний резерв наповнює серце Експедитора впевненістю.

Рівно за десять днів до від'їзду Експедитор, повернувшись з роботи, недбало кидає дружині:

- Наталочко, підігрій обід, я накривати на стіл, вибач, не можу. Мені треба з приводу квитків дзеленькнути.

Розігрітий борщ давно захолонув, а Експедитор, дмухаючи на почервонілий палець з ознаками майбутнього пухиря, продовжує розлючено набирати номер бюро замовлень і чує у відповідь монотонні, але зовсім не заколисуючі короткі гудки. О пів на восьму, коли більша частина конкурентів відпадає (по телебаченню транслюють матч з командою Нікарагуа), страждалець нарешті проривається в невловиме бюро.

- На шосте липня, поїзд 113-й до Шамар! - випалює зраділий до нестями Експедитор.

- На 113-й квитків нема, - радісно повідомляє йому невидима красуня з бюро. - Беріть на 115-й.

- А коли він прибуває до Шамар?

- Бюро довідок не дає...

- Давайте на 115-й!

- Є