Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Їсти. Потреба, бажання, одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Їсти. Потреба, бажання, одержимість" автора Паоло Россі. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 45
Перейти на сторінку:
напевне ми не відчуваємо ні захоплення, ні поклоніння. Відчуваємо лише співчуття та бажання якось допомогти.

Питання обжерливості як нестерпного смертного гріха, що, як і хіть, пов’язане з людською тілесністю, висвітлювалася неодноразово. Цей зв’язок, зокрема тілесності та обжерливості, здається нерозривним. Можна спробувати відмовитися від статевих насолод і вести цнотливий образ життя, але жити без їжі неможливо.

«Суворе дотримання поміркованості, встановлення для себе режиму обмежень означає прагнення досягти неможливого ідеалу з повною відмовою від потреб тіла; ностальгія за світом без їжі постійно проглядається у тій пишномовності, з якою ченці говорять про піст».

Схоластична культура надає інше визначення гріха обжерливості та відрізняє природне задоволення від хтивого, що лежить в основі будь-яких надмірностей. Лише надмірне, а не природне бажання їжі, на думку Томи Аквінського, може вважатися гріхом обжерливості. В університетському диспуті «Про зло» (De malo) Тома стверджує, що обжерливість призводить до втрати контролю над розумом, викликає нечистивість, дурні веселощі, беззмістовне базікання та непристойності[41]. Звичайно, це важлива різниця у визначенні, але достатньо поглянути на описання покарання за обжерливість у шостому вірші «Пекла» Данте, щоб зрозуміти, яка бездонна прірва пролягає між поглядами Данте та його сучасників і нашим поблажливим ставленням до ненажер і любителів попоїсти. Вони не здаються нам, як св. Павлові (Флп. 3, 18–19), особами, що поводяться як вороги Хреста Господнього, для яких богом слугує їхнє черево і які похваляються тим, чого повинні б соромитися; у найгіршому разі ми вбачаємо в них хворих, тобто безвинних жертв споживацького суспільства. Та все ж у напівтемряві третього кола пекла періщить дощ, «холодний, вічний, проклятий, важкий...», в якому йдуть «градини, іній, снігові грудки, мішаючись із мороком постійним»[42]. Земля, промокла та в’язка, перетворюється на смердючу, льодяну трясовину, в яку занурені грішники. А над їхніми головами валує на три пащі Цербер, «багряні очі, шерсть масна від страв, грубезне пузо, лапи — кігті наче», якими він грішників «гриз, і дер, і дряпав, і кусав».

Для Катерини Сієнської (народилася у Сієні в 1347 році, померла в Римі в 1380 році), що вважається покровителькою Італії разом зі святим Франциском і вчителькою Церкви нарівні з Томою Аквінським, паломниці миру, до якої прислухалися королі та папи, такі речі, як їжа та напої, годування грудьми, хліб і кров, голод, нудота, стають центральними та вирішальними образами при зустрічі з Богом. Піст, доведений до крайнощів, поїдання нечистот від хворих, за якими доглядаєш, дають змогу долучитися до мук Христа та є вкладом у порятунок світу[43].

«У той час як вона молилася, явився їй Спаситель і Господь Ісус Христос із п’ятьма найсвятішими ранами на тілі... Поклавши праву руку їй на шию та притуливши її обличчям до рани на правому боці ребра, він шепнув їй: “Пий, дівчино, напій з мого тіла, який наповнить душу твою таким благом, від якого чудом утішиться і тіло твоє, яким до цього заради мене ти нехтувала”. І вона, перебуваючи так близько від найсвятішої рани, своїми губами тілесними, а надто — душевними довго пила, жадібно та ненаситно»[44].

Або ось що вона пише трьом неаполітанкам:

«Вам належить робити, як то робить дитя, яке, щоб напитися молоком, бере до рота материнську грудь і смокче, так через плоть втягує в себе молоко; так і нам слід прикладатися до грудей розіп’ятого Христа, в яких знайдемо милосердя, і через плоть його отримаємо молоко, яким дивиться душа наша»[45].

Як зазначає у своїй книжці Байнум, Катерина, говорячи про єднання з Христом, мала на увазі одягнути на себе плоть Христа, самою стати нею, а самого Господа неодноразово у своїх працях убачає як матір-годувальницю[46].

Урсула Джуліані народилася в містечку Меркателло, поб­лизу Урбіно, в 1660 році, а в сімнадцять років прийняла постриг у монастирі кларисок-капуцинів Читта-ді-Кастелло під іменем Вероніка. Її зараховано до лику святих у 1839 році. Вона послухалася наказу своїх сповідальників — записувати своє життя. Протягом тридцяти трьох років вона вела особистий щоденник, що складається з двадцяти двох тисяч сторінок. У третій частині автобіографії вона розповідає про невелику ікону із зображенням маленького Ісуса, прикладеного до грудей Марії. Вона знімає ту маленьку ікону зі стіни й притискає до себе.

«Я почала роздягатися. Навіть звільнила з-під одягу груди, примовляючи: “Ісусе, залиште у спокої ті перса. Прийдіть і візьміть молоко у мене”. І протягувала йому свої. І тут він відірвався від грудей Богородиці та прилинув до моїх. О, Господи! Не можу висловити, що я відчувала у ту мить, і не можу пригадати, як на мене це подіяло. Тоді він не видавався мені намальованим дитям, він був у плоті... Зараз я пригадую, що ще багато днів потому в тій частині грудей відчувалося мені сильне тепло, немов мені там палало всередині»[47].

Незважаючи на неодноразові накази з боку настоятелів

1 ... 10 11 12 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"