Читати книгу - "Самотність у Мережі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Під віадуком було повно диму, з уламків багажника автомобіля усе ще виривалися малі язички полум’я. Спершу він хотів утекти. Але це тривало лише якусь частку секунди. Він зупинився. Поставив моторолер на тротуарі під стіною. Перевірив, чи ніщо не їде, і повільно рушив у напрямку до стовпів. Він іще не знав, що робить. Просто відчував, що повинен туди піти. Він боявся. Дуже боявся. Від диму йому почали сльозитися очі.
Раптом стало світло як удень. З базару на великій швидкості виїхала поліцейська машина. Окрім голубих світел, які вмикаються в таких ситуаціях, на даху поліцейського BMW світився потужний прожектор, який спрямовував промені світла на уламки автомобіля. Ще до зупинки BMW з нього вискочило четверо чоловіків із вогнегасниками. За хвилину уламки авто покрила груба верства білої піни. Тоді ж над’їхала червона пожежна машина.
Сильний струмінь води з резервуарів на причепі змив піну. Коли вода зійшла з уламків, один з пожежників ліг на автостраду і просунувся в авто. За хвилину виліз, встав, підійшов до стовпа віадуку і почав блювати.
Він усе це бачив, стоячи за стовпом, за декілька метрів від розбитого авто. Несподівано якийсь чоловік у чорній шкіряній куртці вхопив його під руку, перебіг з ним на другий бік вулиці і залишив неподалік срібного мерседеса.
Жінка в хутрі далі ходила довкола, говорячи щось сама до себе. Дитина у возику захлиналася від плачу. Двері мерседеса були зачинені. Огрядний чоловік зі стільниковим телефоном зник.
Якийсь момент йому здавалося, що це неправда. Мовби він випадково опинився на зйомках якогось трилера і за хвилину дізнається, що зараз можна зробити перерву і що цю сцену повторять ще раз. Але це не був фільм. Таке могло трапитися тільки в житті.
Молода дівчина з Румунії – все це він дізнався від поліціянта у шкіряній куртці, який згодом допитував його в поліцейському BMW – проститутка. Їй 18 років. Щоб заробити на стороні, вона часом втікає зі свого постійного місця на вулиці в центрі Мюнхена і приходить сюди, під віадук. Це винятково зручне місце. У чудовій точці. Особливо, коли в Мюнхені відбувається якийсь ярмарок. За таких обставин завжди можна додатково заробити. Дівчина стає на краю тротуару, і коли наближається якесь авто, розпинає хутро, під яким зовсім нічого немає. Французький за 40 марок, рукою за 30 і нормально з проникненням за 60. Без презерватива ціна взимку потроюється, а влітку подвоюється. Хутро, одне на чотирьох дівчат, вони взяли на прокат у театрі.
Румунка в Німеччині без візи і приїхала сюди вагітна. Навіть вагітна вона стояла на вулиці. Тепер має піврічну доньку. Сьогодні ввечері через цей ярмарок усіх колєжанок «виставили», і вона не мала з ким залишити дитину. Вирішила, що візьме її під віадук. Колись улітку вона вже так робила. Мала спала, коли вона закотила візок під кручу і сховала його за кущами, які обростають земляний вал обабіч віадуку.
Під’їжджав автомобіль. Вона швидко збігла на тротуар і розіпнула хутро. Срібний мерседес зупинився. Вона підійшла і через відчинену шибку встромила голову в кабіну, з наміром узгодити ціну. В цей момент сталося щось неймовірно жахливе. Поліцай у шкіряній куртці притишив голос і подивися на нього, ніби запитуючи, чи він насправді хоче це почути.
Ніхто не знає, чому це сталося. Може, через віадук проїздила якась дуже велика вантажівка, яка спричинила вібрацію усієї конструкції. Може, через неуважність і поспіх дівчина не затиснула до кінця гальма коліс возика. Може, дитина ворухнулася у візку занадто різко. У всякому разі, коли голова дівчини була в срібному мерседесі і вона домовлялася з клієнтом про ціну, візок з дитиною скотився з кручі віадуку, переїхав через тротуар і виїхав на автостраду. Саме в цей момент під віадук своєю маздою заїздив той студент. Там є обмеження до 80 кілометрів на годину, але хто його дотримується? Особливо поночі. В останню мить він, напевно, побачив візок, який котився з-за мерседеса. Побачив і загальмував. Намагався об’їхати. Машину занесло на слизькому: волога замерзала. Той пожежник казав, що тіло студента сплавилося в полум’ї з бляхою кузова, що тільки й залишився після згорання салону мазди. Дівчинці у возику нічого не сталось. Від студента залишились обпалені останки. Він був одинаком. Батьки купили йому авто, коли він вступив у навчальний заклад. Неповних 20 років. Вони ще не знають. Мешкають недалеко. В Ерланґені. Коли він закінчить цей протокол, мусить поїхати до них і все їм сказати. Що їхній син помер, і від нього залишився впаяний слід на внутрішній стороні кузова і попіл з того, у що він був убраний.
Додому він повернувся метро. Залишив моторолер під стіною віадуку. Не міг заснути. Даремно намагався читати. Не міг зосередитись. Витягнув вино і ввімкнув музику. Сів у спальні на підлозі біля ліжка і пив з пляшки. Думав про батьків того студента. Він хотів би їм сказати, що це можна пережити. Він хотів би їм це сказати до того, як у них з’явиться той поліціянт. Він думав про нього, про поліціянта в шкіряній куртці. Раптом він здався йому геройським і шляхетним. І думав про ту румунку. Чи можна жити, знаючи це, і не збожеволіти?
Рафал Воячек (1945–1971) – польський поет і прозаїк. Покінчив життя самогубством. – Прим. пер.
Повернутися
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Самотність у Мережі», після закриття браузера.