Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

Яго

Які в неї очі! Так і закликають до спокусливих розмов.

Кассіо

Так, дуже привабні! І водночас такі скромні.

Яго

А коли вона говорить, хіба то не сигнал до кохання?

Кассіо

Звичайно, вона - досконалість.

Яго

Ну, що ж, хай їй щастить у постелі! Ходімо, заступнику! В мене є барильце вина, а ось тут, недалечко, кілька кіпрських молодців, які бажали б випити за здоров’я чорного Отелло.

Кассіо

Тільки не сьогодні, добрий Яго: голова моя надто слабка для вина, негодящий я пити. Я волів би, щоб чемність вигадала якийсь інший спосіб бавити час.

Яго

О, та це ж усе наші друзі. Тільки один келих!

Я питиму за вас.

Кассіо

Я вже випив келих сьогодні, та й то нишком добре його спершу розбавив, а глянь, що він зі мною зробив. Мені прикро, що я такий нестійкий, але не годиться мені піддаватися цій слабості вдруге.

Яго

Як же це, чоловіче! Та сьогодні ж ніч веселощів, ніч бенкетування! Ті молодці так цього бажають.

Кассіо

Де ж вони?

Яго

Тут, за дверима. Будь ласка, запросіть їх сюди.

Кассіо

Добре, я запрошу. Хоч і не лежить до цього моя душа.

(Виходить)

Яго

Як зможу я хоча б один ще келих

До того, що вже випив він, додати,-

Задирливий він стане, злий, як пес

Синьйори молоденької моєї.

А дурень той Родріго, що з любові

Аж вивернувсь, як рукавичка, встиг

На честь улюбленої Дездемони

Вже не один піднять глибокий келих

І вихилить до дна; а він на варті!

І трьох кіпрян шляхетних та палких,

Що так завзято честь охороняють

І боронити острів войовничий

Готові кожної хвилини, встиг я

Вже напоїти добре і вином

Їх розігріть. Вони на варті теж.

Тепер мені лишилось так зробити,

Щоб Кассіо у зграї тих п’яниць

Чимсь острів цей зневажив. Мушу я

На це його підбити. Ось вони!

Якщо здійснити задум пощастить -

З погожим вітром човен мій помчить!

Повертається Кассіо з Монтано й дворянами; слуги несуть вино.

Кассіо

Присягаюся небом, вони вже напоїли мене, я стільки випив...

Монтано

Пусте! Зовсім маленький келишок, не більше пінти, слово честі справжнього солдата!

Яго

Вина сюди, гей!

(Співає)

Хай келих - цок-цок! Нехай він дзвенить!

Хай келих - цок-цок-цок - дзвенить!

Солдат - чоловік,

Нам жити - не вік,

Тож дайте солдатові пить!

Вина сюди, хлопці!

Кассіо

Присягаюся небом, чудова пісня!

Яго

Я навчився її в Англії. Отам люди вміють пити й гуляти! Чи датчанин, чи німець, чи товстопузий голландець - та пийте ж, гей! - ніщо проти англійця.

Кассіо

Чи то ж ваш англієць і справді такий мастак випити?

Яго

Ого! Англієць іще зовсім не п’яний, як уже датчанин з ніг валиться під стіл, наче мертвий. Йому за іграшки перепити німця,- і не впріє. А голландця доведе до блювоти, перше ніж устигнуть налити другий глечик.

Кассіо

За здоров’я нашого генерала!

Монтано

І я п’ю за нього, заступнику; і не відстаю від вас!

Яго

О люба Англіє!

(Співає)

Король Стефан, як владував,

Собі штани за крону справив,

Але шість пенсів недодав

Та ще й кравця за це ославив.

Він був король, вельможний пан,

А ти, бач, невелика птиця...

Ти зносиш і старий каптан,

А край пихою розориться!

Ще вина сюди, гей!

Кассіо

О! Ця пісня ще краща за ту!

Яго

Хочете послухати її ще раз?

Кассіо

Ні, бо я вважаю, то той не гідний свого становища, хто таке робить. Гаразд... Усі ми під богом ходимо; і є душі, які спасуться, і є душі, які не спасуться.

Яго

То правда, добрий заступнику.

Кассіо

Щодо мене, то, не бажаючи образити ні генерала, ані якоїсь іншої вельможної особи, я сподіваюся спастись.

Яго

І я теж, заступнику.

Кассіо

Так, але, з вашого дозволу, не поперед мене; попереду має врятуватися душа заступника, а вже потім душа хорунжого. Та годі про це; вернімося до наших справ... Господи, прости нам гріхи наші! Синьйори, час братися до діла! Ви не думайте, синьйори, що я п’яний: оце мій хорунжий, оце моя права рука, а оце моя ліва рука... Я зовсім не п’яний; я можу досить добре стояти на ногах і досить добре розмовляти...

Всі

Надзвичайно добре!

Кассіо

Гаразд! Отже, зовсім добре! Отже, ви не повинні думати, що я п’яний!

(Виходить)

Монтано

На плац, синьйори! Ходімо, вже час ставити варту.

Яго

Ви бачили того, хто перший вийшов?

Який солдат добрячий! Міг би він

Із Цезарем командувати разом,

Коли б не заважав йому цей гандж...

Бо доблесті його ця слабкість рівна,

Як рівні день і ніч в час рівнодення,

Й цілком урівноважує її.

Мені так шкода Кассіо! Боюсь,

Щоб він колись, ось у таку хвилину,

Не обернув довір’я, що на нього

Отелло покладає, у нещастя

Для острова цього.

Монтано

Такий він часто?

Яго

Щораз це в нього мов пролог до сну.

Не спатиме геть чисто всю добу,

Якщо вино його не вколисає.

Монтано

То слід про це сказати