Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П."

234
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" автора Старицький М. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 24
Перейти на сторінку:
посиніли!

1-а дівчина. А ти більше три, а то тільки полощеш!

2-а дівчина. Та праником гати, то вони й почервонішають!

Галина. Добре, а ногам все-таки холодно!

2-а дівчина. А ти хотіла як прати, у сап’янцях, чи що?

1-а дівчина. Або у панських пальчатках?

 

Сміх.

 

Галина. Смійтесь, смійтесь! Добре, що ви звикли...

1-а дівчина. Дивись, яка стала ніжна за наймичками!

Дарина. А що ж тут такого, коли достатки єсть?

2-а дівчина. Достатки достатками, а робити треба й самій, а то так тільки бавиться.

Галина. От напались! Хіба я робити не вмію? Ще і вас за пояса заткну, й на жнивах, й на грабовиці, й на шитті, й на пряжі... От тільки холодної води боюсь!

1-а дівчина. От що перешиє нас, то певне: усе вишива сорочки, та ще хлоп’ячі...

2-а дівчина. Певно, батькові?

1-а дівчина. З лівої щоки.

Дарина. Чого ви соромите дівчину? Яке кому діло, кому б вона не вишивала!

1-а дівчина. А надто, коли близькому родичеві!

Дарина. Плещіть!

2-а дівчина. Та то жарти!

 

Мовчать. Усі перуть і вибивають в такт праниками.

 

Дарина (задумавшись, співа)

 

Ой, і повій, повій,

Та буйненький вітре,

Та з глибокого яру;

Ох, і прибудь, прибудь,

Мій миленький,

Та з далекого краю!

 

1-а дівчина (після паузи). А що, справді Потапа й досі нема?

2-а дівчина. Нема. Після який час ще був, а то, кажуть, утік.

Галина. Чого ж би він утікав?

2-а дівчина. Бо спочатку були подумали арештувати за Грицька; а далі хтось показав, що бачив Потапа, як біг, коли обікрадено Вустю, так той постеріг, що не викрутиться, та й утік.

Галина. Себто, значить, Потап і обікрав?

2-а дівчина. Еге ж!

Дарина. Неправда, неправда! Потап на таке злочинство не здатен... То, може, друга яка сатана те вчинила, а тепер на Потапа всяк верне!

2-а дівчина. А чого ж би йому тікати?

Дарина. Тікати? Ти бачила, ти знаєш? Ти знаєш напевно, що він тікав? Може, по ділу в яке село пішов чи поїхав... А далі як почув, що на його всякі падлюки таке плещуть... то й перелякався: з людською злобою не справишся, як напосядуть! А людям що? Їм давай хоч безневинного, аби було на кому помститись!

Галина. Та й з якої б речі крав він? Був закоханий...

Дарина. Все злоба та заздрість! Чуже горе за виграшку! Що він кому зробив? Тихий та смирний... утопили, запакували... (Плаче і одходить набік.)

Галина. І нащо було Потапа чіпати?

1-а дівчина. Я й забула…

 

Всі замовчали і почали бити праниками.

 

ВИХІД II

 

 

Ті ж і Вустя.

 

Вустя (спускається з гори з відрами). Здорові були, дівчатка, з суботою!

Дівчата. Спасибі! Будьте здорові й самі!

Дарина. Що це ви, паніматко, самі по воду ходите? Дайте я поможу. (Набира в відра води.)

Вустя. А кому ж його при нашім теперішнім убожестві робити? Худоба пропала, обікрали... А Маруся ще й досі не оправилась, не хочу її трудити, то й мушу сама поратись!

Дарина. Та для вас же їх тарабанити на гору тяжко!

Вустя. Так тяжко, що й спини не розігну. Цілий вік робили та по нитці складали, поки загорювали ту гірку копійчину - знають тільки оці руки мозольні та ноги попухлі! Все убили для дочки своєї, щоб її од нужди, якої ми зазнали, визволити, а от через падіж та лихого чоловіка пішло все життя наше на вітер, і прийшлось нам, немощним, знов трудить старі кістки. Ох, коли б ти знала, дитино, як мені тяжко! (Плаче.)

Дарина. Як то, тіточко, не знати, коли й у самої того горя, що не знаю вже, як і ношу його!

Вустя. Та ще й те, Дарино, як зубожіли ми,- всі од нас одцуралися: то, було, й двері не зачиняються, а тепер і на вулиці обминають... Один тільки Хома, спасенна душа, дай йому господи й на сім і на тім світі, не тільки не одцурався нас, а ще всім допоміг... Без його й пропали б! А то на що уже рід, та й той одкинувся: все бояться, щоб у них не позичали грошей, та бідкаються... Якось оце пішла я до сестри Горпини мірчину-другу на посів гречки попросити - не дала: божиться, що вийшла, а я добре знаю, що півзасіки ще є! Заплакала я та й сказала: «Бог з тобою, сестро!» Та й пішла!

Дарина. Чого ж ви, тіточко, до моєї матері не зайшли? Вона б дала, певно.

Вустя. Коли вже рідна сестра побоялась позичити, то як би я зважилась стукати у чужу хату! Та й твоя мати, не тим вже духом вона дише... А брат твій як зобидив Марусю! Вона більше од того й злягла.

Дарина. За батька й матір не знаю, може, вони й ганяються за добром... а що на брата, то й не думайте! Йому справді якимсь лиходієм набрехано на Потапа й Марусю...

Вустя. Кому Маруся чим завинила? Кому поперек горла щастя її стало? Після тієї страшної

1 ... 10 11 12 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П.», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П.» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П."