Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Чесно,я жахливо хвилювалася і останні кроки до нього,далися дуже важко. Я йшла майже на не гнучких ногах, весь час молячись, щоб не впасти і все не зіпсувати.

-Привіт,-подарував він мені свою усмішку і я розцвіла.

-Привіт,куди ми їдемо,-запитую те, що спадає мені на думку. Зовсім не хочеться виглядати закоханою дурепою. Тому,я намагаюся зберігати холодність розуму. Проте, він втрачає свої позиції, коли Тарас підступає непристойно близько і цілує мене в губи. Він робить це майже невагомо,а мені хочеться більшого, ще і ще.

Далі він схиляється до мого вушка і шепоче:

-Не хай це буде для тебе сюрпризом,-я ковтаю ком і розумію, що горло повністю пересохло. Стає по справжньому гаряче. Таки точно,я зголодніла за чоловічою ласкою.

Ми рухаємося до його автомобіля. Тарас галантно відчиняє мені дверцята і там мене очікує ще один сюрприз. Букет червоних троянд. Це так мило і захоплююче. Правда, признатися чесно,я люблю рожеві троянди. Вони чомусь завжди здавалися мені дуже ніжними і беззахисними. Але звідки це було йому знати. До того ж букет розкішний і він явно хотів мене вразити. І я, також, сподіваюся, що червоний колір щось та й означає. 

Ми їдемо доволі довго,проте,час проходить швидко за розмовою. Як можна було і сподіватися,ми приїхали до ресторану, доволі хорошого. Принаймні,я чула про нього лише хороші відгуки,хоча сама ще тут не бувало. Всередині доволі тепло і грає тиха музика. Атмосфера романтична, всюди цвітуть живі квіти і запаленні невеликі свічки. Навіть, люстри зроблені у стилі. Одним словом у повітрі повно романтики. 

Ми робимо замовлення. Також, нам приносять бутилочку червоного вина. Все складається, якось занадто добре і так,як має бути,що є дуже рідкісним у моєму житті. Ми мило бесідуємо, потягуючи смачний напій,а страви просто тають у роті. Я все частіше вловлюю на собі зацікавлені погляди Тараса. В деяких моментах мені навіть здається, що я сиджу перед ним повністю оголеною. Від цього погляду мені стає аж не по собі і я зі словами вибачення, вибігаю до вбиральні, щоб хоч якось втамувати палаючі щічки. Там,за зачиненими дверима я намагаюся втамувати серце і заспокоїти дихання. Злегка сприскую холодною водою у обличчя,підправляю макіяж і зі спокійною душею повертаюся до свого..як це хлопця чи друга. Але раптом стукаюся в когось, зовсім не уважною стала. Я підіймаю голову і бачу того,кого хотіла б побачити востаннє. Або й взагалі не хотіла бачити. Ви напевно здогадалися, що це був Сергій.

Фактично,ми так і застигли один біля одного. Спочатку, він здивовано мене розглядав,а потім якось дивно подивився, начебто розкусив мене. І його оці від цього засвітилися, якоюсь глузливістю чи,що. Як ви напевно зрозуміли,це знову вивело мене з себе, але я не хотіла зіпсувати цей прекрасний вечір. Тому, фактично крізь зуби проціджую:

-Вибачте мене і доброго вечора.

Далі намагаюся оминути його,але він робить маневр і я знову опиняюся в його полоні.

-І..вам.. доброго вечора,-якось задоволено промовляє він.

-Ви щось хотіли?-ледве стримуючись запитую.

-Не зовсім,-дивиться пильно в очі,а мене аж передьоргує.

-Тоді я піду, мене чекають,-але він далі не дає мені пройти.

Якийсь час продовжує дивитися в очі, начебто щось прикидує і обдумає.

-Не смію вас затримувати,-втрачає до мене інтерес і просто іде. Ух, ніби то я тут йому на шию вішалася і не давала пройти. Ну,що за впертий індик. Занадто його жінки розбалували своєю увагою. 

Одним словом,за стіл я повертаюся трохи збудженою і заведеною. Що не ховається від мого кавалера. Думаю, що так його називати буде правильніше всього.

Остаток вечора все ж пройшов добре. Тарас повернув мені хороший настрій і ми навіть встигли потанцювати. Я себе налаштувала тільки на хороше і подумала, що ніякий Сергій не повинен мені перешкодити бути щасливою. Хоча б, оцей вечір,бо я на це заслуговую.

Тарас розрахувався і ми вирушили додому. Я взагалі прибічник того, що хто запрошує той і оплачує. Особливо, якщо тебе запрошує чоловік. Можливо,це і попахує минулим століттям і так робити вже не модно,але я думаю, що ми і так дуже розбалували чоловіків. При цьому,я повністю відстоюю рівноправність чоловіків і жінок. Також,не ділю обов'язки на суто чоловічі або жіночі. Проте, думаю, що в сім'ї обов'язки все ж чітко мають бути поділені. Але тільки ті,які апріорі не може виконувати протилежна стать. Наприклад, чоловік не може народжувати або годувати грудьми. При цьому,все ж він може встати до дитини серед ночі і нагодувати сумішшю. 

За своїми думками, я й не помітила, що Тарас привіз мене додому. 

-Ти дуже мовчазна, щось сталося,-торкається він до моєї руки.

-Та ні, нічого важливого,-обертаюся до нього,бо весь час дивилася у вікно.

Далі він тягнеться до мене і починає цілувати. І я усвідомлюю,що цього мені мало. Ну, просто страшенно і нестерпно мало. Не пам'ятаю, як ми опинилися в моїй квартирі,але це було гаряче. Одяг летів у різні сторони,поцілунки були хаотичними. Не знаю,хто з нас більше цього хотів. Здавалося, що це бажання було однаковим. Він кидає мене на ліжко і нависає зверху. Чути, як рветься тканина моїх стрінгів. Все якось швидко і поспіхом. Він входить в мене і я прикриваю очі від задоволення. Відчуваю, невеликий дискомфорт від довгої відсутності практики,але це швидко проходить. Тарас робить все доволі добре і я відчуваю, що скоро мене накриває задоволення. Він нібито відчуває це і починає прискорюватися. Я стогну від  задоволення і...все, він закінчує,а я. Я відчуваю лише спустошення і тяжкість від так і не отриманого задоволення. Що ж це був лише перший раз,у нас є ще ніч. Проте,на моє повне розчарування він не лягає збоку,а починає збиратися.

-Ти куди?-запитую я зовсім спантеличена.

-Вибач,не можу залишитися,бо завтра рано на роботу,але все було супер. Давай,я зателефоную тобі завтра,-натягує він штани.

Моєму розчаруванню не має меж. Але я не хочу влаштовувати істерику.

-Я тебе проведу,-накидаю на голе тіло халат.