Читати книгу - "Код Катаріни, Йорн Лієр Хорст"

У дверях з’явилася Крістіне Тііс. Принесла горня кави, поставила на стіл.

— Гаммер говорив про якийсь код, — сказала вона. — Казав, що я могла б допомогти тобі його розшифрувати.

Вістінґ присунув до себе горня, підвів на неї очі. Крістіне Тііс працювала в поліційній управі три з половиною роки. Вочевидь, не настільки давно, щоб знати щось про «справу Катаріни».

— Що саме він сказав?

— Та небагато. Я поцікавилася, де ти був посеред дня, а він пояснив, що ти розслідуєш якусь давню справу, а там фігурує код, який не вдалося розгадати. Просив запитати тебе навпростець, про що йдеться.

Вістінґ пригубив горня.

— То давня справа про зникнення багато років тому однієї жінки, Катаріни Гауґен.

Він потягнувся рукою до шухляди письмового столу.

— Вона залишила на кухонному столі клаптик паперу, — Вістінґ подав Крістіне копію записки. — Можливо, ці числа нічого й не означають, але це останнє, що вона записала, перш ніж зникнути.

Крістіне довго вивчала копію.

— Скидається на бухгалтерський підрахунок з колонками для дебету й кредиту.

Вістінґ кивнув. Самому таке спадало на думку.

Крістіне прочитала кілька чисел уголос.

— 362… 334… CFB, CCD…

Вістінґ усміхнувся, збагнув хід її думок: вона підміняла цифри літерами абетки.

— Ні, це не має жодного сенсу, — зітхнула вона за якийсь час.

— Але мало сенс для того, хто писав, — сказав Вістінґ.

— Звучить так, начеб ти не певний, що записку писала Катаріне Гауґен.

— На аркуші її відбитки пальців, але є ще й інші, невідомі, відбитки.

— А що сказали графологи?

— Неможливо визначити почерк за цифрами.

Крістіне надовго завмерла над копією.

— Це якийсь простий код, — задумливо промовила вона.

— Він ходив системою Інтерполу, але ніхто не зумів його розшифрувати, — Вістінґ відсьорбнув кави.

— Кажучи простий, я маю на увазі, що код має невелику кількість знаків. Дванадцять чисел, більшість повторюються. До того ж, кожне число має своє значення, отже, повідомлення не довге.

Вістінґ усміхнувся. Коментарі Крістіне Тііс були співзвучні з його думками, які давно вже крутилися йому в голові.

— Я навіть думав, що це може бути схоже на карту.

— А хрестик позначає місце на карті, — додала Крістіне. — Захоронення.

Вістінґ підняв плечі й скривив рота, що мало б демонструвати сумнів: може, так, а може, й ні.

— Гадаєш, вона тут похована? — Крістіна тицьнула на хрестик.

— У такому разі, Катаріна позначила свою могилу.

— Цілком можливо, якщо скоїла самогубство.

Вістінґ кивнув.

— Може, це координати чи щось таке? Ви не пробували перенести їх на карту?

— Ми залучали географів.

Крістіне Тііс повернула аркуш іншим боком, вивчала його під різними кутами й нарешті віддала Вістінґові.

— Як думаєш, що з нею сталося?

— Думаю, її убили, а тіло сховали, — відповів Вістінґ.

— Її чоловік?

— Він має алібі, перебував на той час в Трьоннелазі. Та й мотиву не мав…

Крістіне сіла на стілець для відвідувачів.

— Маєш інших підозрюваних?

Вістінґ розповів про сусіда Гауґенів. Стайнара Вассвіка.

— А ще ми багато часу згайнували на колишню дружину Мартіна Гауґена.

— Він був двічі одружений?

— Так, перший шлюб з Інґер Лісе Несс потривав недовго. Вона була на вісім років старша за Мартіна Гауґена й мала дуже специфічний характер. На перший погляд, видавалася симпатичною і доброзичливою, але за милим фасадом ховалася підступна і мстива особистість. Мартін познайомився з Катаріною, коли ще був одружений.

— Що вас спонукало її підозрювати?

— Вона нізащо не хотіла відпускати чоловіка, заявляла про свою власність на нього, переслідувала Катаріну.

— Як переслідувала?

— Вривалася до них додому, обзивала відьмою і курвою, замовляла поштою товари на її ім’я, шпигувала за ними, і вдень, і вночі тероризувала телефонними дзвінками, крала пошту з їхньої поштової скриньки.

— Знаю такий тип, — кивнула Крістіне й озирнулася на коридор, на відчинені двері свого кабінету, заваленого теками зі справами.

— З неї перла жорстокість і безцеремонність, іноді аж зашкалювала, — вів далі Вістінґ. — А потім, десь за пів року до зникнення Катаріни, вона раптом угомонилася, і все стихло.

— За нею вели стеження?

— Вели, але не надто вдало. Ту жінку важко вистежити й упіймати на гарячому. Після зникнення Катаріни вона виявляла розуміння й готовність до співпраці, а потайки далі робила своє.

— Як це?

— Через два місяці після сумних подій Мартін Гауґен почав отримувати поштою порножурнали. Хтось підписався на ті журнали від його імені. Мартін підозрював Інґер Лісе. Ми її затримали, провели обшук у помешканні й знайшли багато речей, які належали Катаріні.

Крістіне Тііс здивовано звела вгору брови.

— Жінка мала окрему шухляду для тих речей. Вкрадені з поштової скриньки рахунки, нагадування про борги й попередження про карну відповідальність за їхню несплату. А ще спідня білизна, ланцюжок, одна сережка, книжка, парфуми й маленький іграшковий ведмедик, з тих, що мають на грудях напис «І love you». Мартін купив його Катаріні, і він зазвичай лежав на канапі в гостьовій кімнаті.

— Але… — Крістіне хотіла щось сказати, та замовкла на півслові.

— Усе це відбувалося ще до зникнення Катаріни, — розповідав Вістінґ. — Мартін Гауґен пригадував, як Катаріна жалілася, що не може знайти книжки, яку саме читала. Вона була певна, що залишила її на нічному столику, однак книжка зникла. Пізніше, десь під кінець літа, вона бідкалася, що загубився ланцюжок і одна сережка. Всі ці речі знайшлися вдома в Інґер Лісе.

— Вона прокрадалася в їхній дім?

— Так, Інґер Лісе зізналася у проникненні до чужого помешкання. Двері веранди були незачинені, вона нишком увійшла й імпульсивно, наугад, вкрала деякі Катарінині дрібнички.

— Записку на її відбитки пальців перевіряли?

Вістінґ кивнув.

— Жодних її відбитків у домі не знайшли. Хоч Інґер Лісе й заперечує, але дуже ймовірно, що вона не раз прокрадалася у будинок й орудувала в рукавичках.

— А як з її алібі?

— Має… Майже на весь день. Інґер Лісе працює в дитячому садку. 10 жовтня вона була на роботі від сьомої ранку до о пів на четверту пополудні. Ще й кілька сусідів потім її бачили. Але ж ми не знаємо точно часу, коли саме зникла Катаріна.

У кабінеті Крістіне Тііс задзвонив телефон. Вона вибачилася і пішла взяти слухавку.

Вістінґ розвернувся до комп’ютера, вийшов з програми. Уже підводячись з-за столу, кинув оком на календар на столі. О дев’ятій ранку зустріч з Адріаном Стіллером з Кріпоса. Якщо до того часу Мартін Гауґен не об’явиться, доведеться розпочати офіційне розслідування.

7

Вістінґ вирішив спробувати востаннє і поїхав на Кляйвер. Здійнявся вітер. Опале листя шугало поміж струменями дощу