Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Вона бере мене за руку і виводить з роздягальні, наче мале дитя.

Найстрашніше, це почати. Потім завжди легше. І це чиста правда. Ми проходимось по залу, Каміла показує столики, які ми сьогодні будемо обслуговувати. Веде до барної стійки і знайомить з симпатичним блакитнооким барменом Костею. Він звабливо посміхається мені і підморгує. Тепер розумію слова Стаса, з таким і я не проти замутити. Але не можна.

Бар ще зачинений і я потрохи звикаю до форми і до нового образу. Намагаюсь не стискати плечі і поводитись вільно. Хоч в такому відвертому одязі зробити це не так просто. Якоїсь миті в іншому кутку зали помічаю Стаса. Він стоїть спершись на стіну і прискіпливо за мною спостерігає. Від його погляду ще гірше починаю нервуватись. Напевно, він цілий вечір буде ходити за мною і оцінювати.

-         Сьогодні просто тримайся біля мене і спостерігай, що я роблю, що кажу. Навчайся, - говорить Каміла перед початком роботи.

У відповідь невпевнено киваю.

І тут почалось. Спочатку клієнтів було не багато, та чим ближче йшло до ночі, тим більше находило народу. Ближче до дванадцятої не було вже навіть де яблуку впасти.

Стриптиз-бар Стаса досить популярний. Сюди стягуються, як молодики, так і чоловіки за п'ятдесят. Одні замовляють на невелику суму і жадібно спостерігають за чарівною танцівницею. Інші шикують на повну і не шкодують вручити щедрі чайові, і замовити стриптизерку на приватний танець. Контингент всякий і я з насторогою за всім спостерігаю. Ходжу з Камілою хвостиком. Іноді допомагаю нести замовлення. Під кінець зміни вона навіть змушує мене самій прийняти замовлення і також віднести. Коли роблю це вперше, руки несамовито трясуться, але на другий-третій раз хвилювання потроху проходить.

-         У тебе непогано виходить і зовнішність твоя привертає увагу. Якщо залишишся будеш мати популярність у клієнтів, а це гарні чайові, - схвально говорить Каміла вже після закінчення зміни.

Ми прибираємо з останнього столика. Ноги гудуть, але першим днем я задоволена.

-         Я раніше працювала офіціанткою, то ж для мене це не проблема, - відповідаю, беру пусті келихи з-під пива і йду за нею. - Я більше нервувала через специфіку закладу.

-         Ти про дівчат біля шеста? - дивується і фиркає. - Ми до них діла не маємо. Ми лише приносимо випивку і максимум гарно посміхаємось. У танцівниць свої обов'язки. Одні лише танцюють на сцені, інші дозволяють собі усамітнитись в кімнаті для привату.

Я здивовано округлюю на неї очі.

-         І що вони там роблять?

-         Танцюють приватний танець, - сміється з мене Каміла. - Там дозволяється торкатись танцівницю. Авжеж за окрему платню.

Відкриваю рот, щоб перепитати, чи правильно зрозуміла її, та нізвідки біля нас з'являється Стас.

-         Ходімо, Настю, поговоримо, - говорить з серйозним виразом обличчя. - Твоя зміна сьогодні закінчилась.

Я віддаю келихи Камілі і прямую за ним. Не знаю, як його розуміти. Можливо йому не пасує, як я працюю і він зараз остаточно відмовить у роботі. Хоч мені навіть сподобалось. Та й гроші гарні, судячи по розмовам.

Стас зупиняється біля свого кабінету, відчиняє переді мною двері. Перш ніж зайти помічаю Ліну, котра стоїть біля дверей роздягальні і свердлить нас поглядом.

Всередині приємний інтер’єр, у повітрі відчувається легкі нотки алкоголю. Це й не дивно, ми ж у барі, чим тут ще пахнути.

-         Присідай, - стримано говорить.

Мить він стоїть позаду мене, а потім обходить і спирається на свій робочий стіл, на поверхні якого розкидані різні папери. Я несміло підходжу до невеличкого шкіряного диванчика, але так і залишаюсь стояти. У цій коротесенькій спідниці навіть сісти соромно. Стас напевно розуміє мене, тому як обмірює всю гарячим поглядом і кривить губи у посмішці.

-         І що ти мені скажеш? - запитую після короткої паузи. - Справилась з завданням?

-         Скажу, що я готовий взяти тебе на роботу, - задоволено відповідає. - Але декілька днів будуть випробувальним терміном. Завтра будеш сама, без Каміли. На початок обслуговуватимеш декілька столиків. Якщо ти сама не передумала. Маєш ще можливість відмовитись.

-         Не думаю, що ця робота настільки страшна, як ти хотів мені розказати, - хмикаю до нього і схрещую руки на грудях. - Я справлюсь.

-         Ну дивись. Не кажи, що я тебе не попереджав. - він обходить стіл і сідає на м'який стілець, починає прибирати папери. - Тоді завтра у тій же годині. Таксі розвозить працівниць за рахунок бару. Але якщо хочеш, можеш почекати з десять хвилин, поїдемо разом. Нам все одно по дорозі.

І Стас залишає мене без уваги, починає читати щось, напевно дуже важливе, з аркуша, котрий в нього в руках. Діловий і сильно зайнятий. Чи може просто робить вигляд?

-         Я зачекаю на дворі, - промовляю і залишаю кабінет.

У роздягальні нікого немає. Напевно дівчата вже переодягнулись і відправились по домах. Я швидко знімаю форму і натягую на себе улюблений теплий светр і джинси. Коли застібую на собі куртку, двері відчиняються і заходить похмура Ліна. Вона бачить мене і дивується.

-         О, ти ще тут? - розсіяно запитує. - І що, прийняли на роботу?

-         Начебто. Дали випробувальний термін, - знизую плечима.

-         Це лише формальність. Якщо Стас не вигнав першого дня, значить ти йому сподобалась.

Вона міряє мене своїми великими блакитними очима і незадоволено піджимає нафарбовані губи. Напевно я їй не дуже сподобалась. Та це не має значення. Я надіюсь, що тут на довго не залишусь. Можливо пощастить і знайду якусь хорошу роботу. А підробити офіціанткою не завадить.

Не дворі Стаса чекати довго не приходиться. Не встигаю навіть змерзнути в руки, як він виходить з заднього входу і швидким кроком прямує до машини. Я терпляче стою біля його чорного джипа.

-         Не холодно? - на диво турботливо запитує і знімає брелком сигналізацію.

-         Не встигла замерзнути, - відповідаю відчиняючи дверцята. - Ти швидко.