Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

- Це ще не все, сонечко, лише половина. Все в порядку?

- Так, продовжуй, Еліме.

Він рушив глибше, хоча мені здавалося, що більше нікуди. Я скрикнула, але не від болю, а від незвичайного почуття всередині. Він знайшов ще один глухий кут, і тепер штовхається в нього з натиском. Я відчуваю всі найменші рухи, стискаю стегна, розслабляю їх, намагаюся утримати в собі всю чоловічу силу. Ми стогнемо в унісон, наші тіла стали єдиним цілим, і в цей момент ніби злилися і наші душі.

- Я любитиму тебе вічно, - сказала це напівголосно, в той же момент він здригнувся і вилився в мене.

- Я любитиму тебе до кінця своїх днів.