Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

Я шокована, але ніжні ласки мене відволікають і розслаблюють.

Все, я більше не думаю, мозок не контролює тіло.

Чоловіча рука пробралася в розріз сукні, погладжує стегно, губи залишають поцілунки на голих плечах, язик ковзає по шиї до вуха, я тремчу від знайомих ласк і від передчуття. Одяг з нас зникає по черзі, тільки сукня сама розстібається на мені, не поспішаючи зникнути повністю. Її тканина залишається під нами, ніби нагадує про мою невинність.

Сміливіше гладжу чоловічі плечі, обмацую груди і кубики преса, ковзаю руками вниз, обхоплюю збуджену плоть, проводжу рукою від основи до кінчика, стискаю і насолоджуюся оксамитовим стоном над вухом. Знову повертаюся пальцями до спини, досліджую його тіло і збуджуюся ще більше від його сексуального рельєфу.

Мене пестить коханий чоловік, я тремчу від його дотиків, розчиняюся в моменті, потопаю в щасті та любові. Я чітко розумію, що всі події у моєму житті правильні, кращого повороту в сюжеті я не хотіла би. Я в тому місці, де й маю бути, з тим чоловіком, який ідеальний для мене. Я шалено його люблю і впевнена, що його почуття не менш сильні.

- О, Лаурі, моя прекрасна дівчинко, я хочу в тебе.

- Нарешті, - я не стрималася.

- О, сонечко, хочу, щоб ти для початку відсмоктала мені, - дивиться так, ніби говорить про смачну їжу. - Це було чудово і весь час хочу повторити, але сьогодні ти зробиш це як моя законна дружина.

- Мені більше не називати тебе містером Нотрилом?

- Називай, сонечко, мені це подобається.

Я спробувала підвестися, але він впритул завис наді мною, член опинився перед обличчям, так і проситься в рот, кінчик вже торкається губ. Піднімаю голову, обхоплюю губами тверду головку, посмоктую, дивлячись у чоловіче обличчя.

- О, так, ти – моя дружина... І ти все ще крихітна руда дівчинка... Я боюся своїх бажань, Лаурі.

Продовжую посмоктувати член, занурюючи його глибше і знову повертаюся до голівки, затискаю її в кільці, очима питаю, чого він боїться. Мені здається, ми вже спробували все, що можна, і мене тепер важко злякати. Хіба що його член виявиться для мене завеликим... Але я повинна підлаштуватися.

- Хочу взяти тебе різко... вставити ззаду і тягнути твою попку на себе.

- Так, Еліме, візьми мене.

- О, сонечко, яка ж ти гарна...

Він змахнув картинки, що майнули перед його очима, опустився нижче, розводить мої ноги, невідривно дивлячись у вічі. Я облизую губи, тому що з мого рота забрали смачний льодяник, але також я в передчутті. Він збирається нарешті вставити мені, і я відчую його всередині.

Елім цілує мої вуха, ніжно торкається шиї, руками гладить груди, талію, плавно опускається до стегон. Він перевіряє, чи готова я, а я вже давно течу, як і буває, коли ми залишаємося в спальні одні.

- Сонечко моє, я люблю тебе більше життя, - шепоче зізнання.

- І я тебе кохаю, Еліме.

Головка вже біля мого входу, трохи занурюється всередину, потім вислизає і знову пірнає в мене.

- Лаурі, я можу зв'язати твій біль заклинанням, але я не впевнений, що не заблокую інших твоїх відчуттів. Скажи мені, кохання моє, ти хочеш, щоб я позбавив тебе невинності безболісно чи все ж таки хочеш все відчути?

- Давай без заклинань, - мій голос тремтить, але вибір роблю усвідомлено. Я рада, що він спитав мене про це. Хочу насолодитися своїм першим разом, навіть якщо доведеться зазнати болю. Я готова.

Він штовхнувся у мене глибше. Я настільки волога, що він миттю прослизнув. Через кілька секунд уперся в перепону, повагався, поцілував мої губи, шию, груди.

- Я хочу це запам'ятати, - каже подумки, - кожну деталь, усі відчуття та твої стогони.

Я тремчу, мені не страшно, але хвилююче. Кінчик члена тим часом відвойовує собі місце всередині мене, рухається глибше, ще й ще. Я починаю відчувати наповненість десь у глибині, затримую дихання, ніби я пірнаю під воду, чекаю болю, але нічого такого немає, мені приємно відчувати його всередині.

- О, так, моя маленька дівчинка.

Я не відчула, щоб у мені щось порвалося, абсолютно нічого схожого на це й ніякого болю, лише легкий дискомфорт, який перекрили з лишком незвичайні відчуття. Я відчуваю тверду плоть усередині, вона розпирає мене, плавно ковзає, і це ні з чим не порівняти. Елім обережний, дарує мені всю можливу ніжність, стежить за реакцією.

- Все гаразд, Лаурі? - дивиться мені у вічі, я посміхаюся.

- І навіщо ми так довго терпіли? - навіть у такий відповідальний момент хочеться пожартувати.

- О, сонечко, тобі не боляче?

- Ні.

- То я можу прискоритися?

- Спробуй.

І він зробив рух уперед, я відчула його глибше, хоч до цього здавалося, що там уже все заповнено. Ще один поштовх у мої глибини, потім відкочування назад і знову вперед. Я розслабилася, обхоплюю ногами чоловічі стегна, рухаюся назустріч, дозволяю йому входити глибше, він розуміє, вставляє далі, все сміливіше і сміливіше. Я наповнена ним і відчуваю, який він великий.