Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

— А друга?

— А друга жителька півдня, на тебе навіть схожа, тільки більш смаглява і вища. Вас за сестер можна прийняти. І її бачили, за розмовою у палаці з мамою нашого капітана, сама розумієш, які висновки зробили. Розмовляла Ловарі з дівчиною, до речі, саме з цією метою. І чотирьох сироток з півдня привезла для більших веселощів і плутанини. Імператриця у захваті від цієї ідеї, заміж за благородного сміливим дівчатам, звичайно ж, вийти не дозволять, але винагороду вони отримають щедру та стануть завидними нареченими. Тож усе чесно.

— А виховання? — запитала Ліїн.

— З цих дівчат вирощували компаньйонок для елан, з вихованням там все гаразд, не знаючи, і не відрізниш.

— І в що я вплутуюсь? — запитала Ліїн. — А ще Марк обіцяв, що імператор вкаже мені на нареченого, і я вийду заміж. Без маскарадів та квіткових імен.

— Ну, приблизно так воно і буде. Але ж треба дати шляхетним кавалерам ілюзію рівних шансів. А то вони такі уразливі, — майже заспівала Мелана. — Ти, головне, запам'ятай від кого із цих красунь краще триматися подалі і постарайся нічим себе не видати.

— Гаразд, — не стала сперечатися Ліїн. — Запам’ятаю. А в наречених імператор, напевно, краще розуміється, ніж я. Збігати навіть з найкрасивішим з красенів не буду, а то перетвориться цей красень опівночі на чудовисько і з'їсть мене.

— Правильно, — похвалила Мелана. — Тепер ідемо.

— Куди?

— До кімнати очікування. Адже я теж наречена.

— А?

— Третій рік поспіль. І все ніяк не знайду дурня, здатного настільки захопитись моєю красою, щоб наплювати як на походження, так і на відсутність грошей, — сумно сказала Мелана.

І Ліїн хихикнула, уявивши, яке обличчя буде у Мелани, якщо такий дурень раптом візьме і знайдеться.

— А насправді всі знають, що ти нічна вовчиця і стежиш за порядком? — запитала Ліїн.

— Скоріше, я стежу за нашим молодняком, — сказала Мелана. — Наставляю та повчаю. Піду зараз, поговорю з твоєю майже сестрою, а потім перекинуся парочкою слів із кимось ще. Чим більше плутанини та припущень, тим веселіше.

— Ага, — сказала Ліїн, сильно в цьому сумніваючись.